Анастасія жила зі своєю тіткою у не дуже благополучних умовах. Жила з тіткою, бо її мати постійно працювала і не могла чи не хотіла дбати про дочку. Спочатку вона була улюбленою племінницею, але, коли у віці шести років у тітки наро дилася власна дочка, всі про неї забули.

У результаті у п’ятнадцять років вона постійно розповідала про хлопчиків, побачення та отримані повідомлення. Їй не со ромно було зізнатися, що вона хотіла знайти когось дуже багатого і якнайшвидше вийти заміж, хоча б для того, щоб виїхати від тітки і оселитися десь у кращому місці.

Я була виnадковою знайомою у житті цієї дівчини, нам доводилося розмовляти на змінах чи фізкультурі, коли ми забували форму. Я завжди кивала, коли вона згадувала про хлопчиків, але не погоджувалась з її бажанням. Анастасія, з іншого боку, ніколи не слухала і не ділилася «відмінними новинами» про школу, саморозвиток і т.д.

«Він багатий, привабливий, на вісім років старший і одружений, але кого це хвил ює?» Переконати її у протилежному було неможливо, вона була непохитною у своїй любові до багатого казкового принца, навіть якщо в нього є інша жінка.

Вона досягла свого, і пара роз лучилася. Я не знала, чи вийшла зрештою Настя заміж за цього чоловіка, тому що школа вже закінчилася, і мені було все одно. Ми випадково зіткнулися під час процедур у салоні краси, і вона сама порушила цю тему. До речі, виглядала вона дуже доглянуто і красиво, але не через того одруженого залицяльника.

Він виявився марнотратом. А ще був злий на те, що роз лучився з дружиною. – В результаті я його покинула. Я досі незаміжня, але мені це і не потрібно, тому що у мене чудова робота і я можу дозволити собі куnувати все сама. Це, як виявилося, набагато краще, ніж бігати за чоловіками.

КІНЕЦЬ.