Настя виросла у дуже небагатій сім’ї, яка жила на зарплату матері. Батько, за рідкісними винятками, свою прогулював.

З дитинства Настя звикла жити бідно. Вона доношувала речі, які матері віддавали добрі люди. Щоправда, траплялися серед цих речей і цілком пристойні.

Дівчинка ніколи не мала кишенькових грошей. Навіть на обід у школі мати не завжди могла їй виділити. Тому ще в дитинстві вона для себе твердо вирішила, що коли стане дорослою, ніколи не житиме бідно!

Коли Настя закінчувала школу, не стало батька. Вони залишилися з матір’ю у квартирі, де багато років не було ремонту та з боргами. Настя не планувала вступати до ВНЗ. Зрозуміло було, що на бюджетне відділення їй не вступити.

І дівчина пішла працювати. Спершу працювала кондуктором. Потім перейшла диспетчером до таксопарку. Там був змінний графік роботи, це влаштовувало її, бо у вільний час Настя навчалася перукарського мистецтва у своєї подруги Рити.

Рита мала свою невелику перукарню. Батьки подруги були люди забезпечені. Вони й допомогли дочці розпочати свою справу.

Настя вже багато вміла. Перукарня у них була універсальна. Стрижки робили чоловікам та жінкам, а ще до них охоче приводили дітей. Діти були основними її клієнтами. Вона з ними добре ладнала.

Так у Насті з’явилася мрія, назбирати гроші та відкрити свою перукарню. І вона посилено збирала.

Ні, вона не була жадібною. Вони з мамою не шкодували гроші на харчування, зробили невеликий ремонт у квартирі, розрахувалися з боргами та навіть з’їздили у відпустку в Одесу.

Все в неї йшло за планом, доки вона не познайомилася з Михайлом. Познайомилися вони, звісно, у перукарні. Почали зустрічатися. Михайло так гарно залицявся, дарував такі букети! І сталося те, що зазвичай трапляється з дівчатами, Настя закохалася.

Через два місяці молодята зняли квартиру та з’їхалися. Михайло наполягав на негайному оформленні стосунків, але Настя була проти. Вона вважала, що треба придивитися один до одного, а потім уже думати про похід до ЗАГСу.

Настя хоч і була закоханою дівчиною, але голову не втратила і не дивилася на життя не через рожеві окуляри. Вони одразу домовилися, що частину грошей вкладають у спільний бюджет на продукти та оплату квартири, а решту витрачає на свій розсуд.

Спочатку ніякі чорні плями не позначилися на тлі їхнього світлого кохання. Але дуже скоро Настя зрозуміла, що її коханий Михайло абсолютно не вміє поводитися з грошима. Все, що заробляє, спускає у перші кілька днів, а потім сидить без грошей.

І завжди в такі моменти безгрошів’я у нього з’являються несподівані та термінові витрати. Він займає у друзів або бере мікропозики.

А віддавати доводиться разом, бо часто не вистачає грошей віддати всі борги вчасно. Настя намагалася навчити його дбайливому ставленню до грошей. Вона запропонувала вести облік його витрат, щоб зрозуміти скільки грошей вилітає марно.

– Ще чого не вистачало! Живу, як хочу і витрачаю свої гроші, як вважаю за потрібне, – відмахнувся від її пропозиції хлопець.

– Ти витрачаєш не тільки свої, а й мої прихоплюєш, – засмутилася дівчина.

Тоді вони вперше посварилися. Михайло назвав її меркантильною та жадібною.

А Настя замислилась. Вона давно не може відкласти навіть невеликі гроші. Мрія про свою перукарню почала губитися в тумані побутових та фінансових проблем. А якщо за нього заміж? А якщо дитина? Що тоді? Знову бідність?

На день народження Насті Михайло подарував їй розкішний букет та золоту каблучку. Подарунок її не втішив. Вона знала, що грошей у Михайла немає, значить він знову заліз у борг.

Так воно й було, коли знайомий зажадав повернути йому гроші, Михайло узяв гроші в кого? Правильно, у Насті!

Вийшло, що іменинниця сама сплатила собі подарунок. Це стало для неї останньою краплею.

Проживши разом десять місяців молоді посварилися вщент і розбіглися. Настя повернулася до своєї матері, Михайло до своїх батьків.

Виявляється, фінансове питання може запросто занапастити кохання. Якось стає не до кохання, коли фінанси співають романси, прощальні…

Минув час. Мрія Анастасії здійснилася. Вона відкрила свою перукарню, соліднішу, ніж у подруги.

Їй вже 36 років, але вона все ще одна. Часу на чоловіків не вистачає, та й бажання великого немає, раптом трапиться знову якийсь не такий?