Настя почала працювати в квітковому магазині, коли матері не стало. Вона зайняла її місце. На руках у неї залишився маленький брат. Тато теж був, але майже завжди був у роз’їздах. Тяжко переживав втра ту дружини, йому на одному місці не сиділося. Настя не засуджувала його, хоч часом їй і було тяжко одній. Про особисте життя довелося забути, адже весь свій вільний час вона приділяла дев’ятирічному Ромочці.

Клієнти квіткового магазину були різні. Насті здавалося, що, працюючи тут, вона віддає шану пам’яті матері. Одного весняного вечора до них прийшов чоловік. Виглядав він дуже елегантно та стильно, був її ровесником. Він довго розглядав квіти, нюхав, а потім таки попросив у Анастасії допомогу.

– Для жінки квіти вибираєте?

– Так, – кивнув чоловік.

-А Які квіти люблять ваша жінка? Чоловік розвів руками.

– Боюся, що я не знаю. Я маю сьогодні вперше з нею зустрітися. Ага, перше побачення означає. Анастасія задумливо оглянула прилавок із квітами.

– Мені потрібен елегантний букет, не надто пишний, ніжний такий .

– Сказав чоловік. Настя посміхнулася йому і запропонувала ніжні білі троянди. Побачивши їх, він кивнув головою.

– Це те що треба!

Дівчина зав’язала квіти рожевою стрічкою та простягла чоловікові. Пішов він задоволений. Чоловік приходив щотижня, брав той самий букет і казав, що зустрічається з новою дамою.

Спочатку у Насті про нього було добре враження, вона навіть заздрила дівчатам, які з ним на побачення ходять, але після третього разу вона почала поrано про нього думати. Скільки можна міняти жінок?

А третім разом все не обмежилося, він прийшов і в четвертий, і вп’ятий. На шостий каже: – Настю, мені цього разу букет потрібен особливий, я даруватиму його колишній зірці театру!

Настя зібрала букет із червоних та білих троянд і простягла чоловікові. Він уже не виглядав у її очах таким ідеальним. Чоловік запропонував Насті сьогодні поїхати з ним, вона була заінтригована пропозицією, тож погодилася.

Вона не знала, чого чекати, але відкинувши сумніви, вирішила довіритися інтуїції. Він відчинив їй двері переднього сидіння, і вона сіла в машину. Поїхали вони в центр міста і зупинилися біля гарного будинку, зарослого квітами.

Чоловік галантно відчинив їй двері, і Настя увійшла. Виявилося, що Віктор є спонсором будинку для людей похилого віку і щоразу, коли до нього приходять нові відвідувачі, жінкам він купує квіти, а чоловікам дарує цікаву книгу.

Дізнавшись про все це, Насті стало соромно за свої думки, що вона сумнівалася у благочестиві чоловіка. Незабаром вони почали зустрічатись, і він покликав її заміж. Тепер він спонсує не лише будинок для людей похилого віку , а й особисте щастя Анастасії.

КІНЕЦЬ.