Ганна спокійно собі жила і так би і не дізналася таємницю свого сина, якби не один випадок. Дивно, як же вона раніше не помітила цього сама?

Життя у жінки було дуже непростим. Вони з чоловіком довго дітей не мали, а коли вже будь-яку надію втратили, то зрозуміла Ганна, що дитинка у них буде. Тоді їй було майже 40 років.

Народився хлопчик, раділи батьки, сина назвали Павлом. Своєму єдиному синочку Ганна з чоловіком нічого не шкодували, виконували кожну його примху.

На жаль, чоловік не довго тішився спадкоємцем, бо пішов у засвіти, коли синочку всього 10 років виповнилося. Тому, весь тягар по вихованню і забезпеченню дитини тепер ліг на тендітні плечі Ганни.

Виріс Павло дуже красивим хлопцем, після закінчення школи поїхав в місто, в університет поступив, додому приїжджав рідко, здебільшого по продукти і гроші.

У селі всі дівчата були закохані в красеня Павла, а він взяв і привіз собі наречену з міста.

Не сподобалася Марина Ганні, якась занадто зверхньою була, але ж що вона могла сказати, коли син сам її вибрав? Та й майбутня невістка була справжньою багачкою, з квартирою і машиною – про таке Ганна навіть ніколи не мріяла, і сама не могла цього дати сину, а йому так в житті пощастило.

Після вигідного одруження син зовсім забув про свою матір, приїжджав раз в рік, бо казав, що у нього справ багато, а часу мало.

Але Ганна не ображалася, дякувати Богу вона сама давала собі раду, та й добре, що поруч Оксана, сусідка, живе. Хороша вона, завжди Ганні допомагає. От лише не пощастило їй в житті, вона в місто поїхала вчитися, а повернулася додому з дитинкою.

Батько дитини відмовився від них, то ж Оксана ростить дівчинку сама, Настусі вже 11 років, така ж красуня, як і її мама.

Дитина також до Ганни часто забігає, бабусею її кличе. А Ганна радіє, цукерки для неї завжди у шухляді тримає.

Своїх рідних внуків, на жаль, у Ганни немає, бо у Марини виявилися якісь серйозні проблеми із здоров’ям, і вона не може поки-що народити дитину. Але вони з Павлом рук не опускають, їздять по всіх лікарях, де тільки можна, навіть в церкву стали ходити, щоб вимолити в Бога дитя.

А минулого року на Великдень приїхав син з Мариною до матері, якраз за столом сиділи, як мала Настуня прийшла до сусідки-бабусі привітати її з святом, нарвала під хатою тюльпанів і прибігла.

Ганна відразу побачила, що син її зблід, коли дівчинка зайшла до них в хату.

Літня жінка глянула на дитину, на сина – ой лишенько, як же раніше вона не побачила цієї схожості? Настя ж як дві краплі води схожа на Павла! Він і є тим чоловіком, який відмовився від Оксани і її дитини!

Ввечері на Павла чекала серйозна розмова. Ганна вперше в житті вирішила добряче відчитати сина. Питала, як він міг так вчинити з Оксаною і своєю рідною дитиною?

Павло мовчав, бо що він міг сказати в своє оправдання? Гріх вчинив, відмовився від рідної дитини, бо боявся, що коли Марина дізнається про це, то кине його, і зірветься вигідне для нього одруження.

– Знаєш що, синку, – сказала Ганна. – Ти мусиш все виправити, і в усьому зізнатися і Марині, і своїй донечці, адже дитина при живому батькові напівсиротою росте. Сподіваюся, Марина тебе пробачить. А там, дивись, може і Господь і змилостивиться над вами, і дасть вам ще діточок…

Хоч і важко було все це, але Павло зробив все, як просила мама. Марині він в усьому зізнався, вона хоч і була дуже розчарована, але не пішла від нього.

І з Оксаною поговорив, попросив у неї пробачення, і вони разом Насті про все розповіли. Відтоді все фінансове забезпечення по дитині Павло взяв на себе, відразу купив донечці багато обновок і іграшок, яких у неї ніколи не було. Життя дитини і справді дуже змінилося.

Змінилося і життя Павла з Мариною, бо Бог, нарешті, почув їхні молитви. В цьому році на Великдень вони знову приїхали до Ганни і сповістили радісну новину – невістка чекає на двійню.

Найбільше цій новині тішилася Настуня, бо тепер у неї ще буде братик з сестричкою.

Отак доля переплела життя цих людей. Так, людям властиво робити помилки, але головне – вміти їх вчасно виправити.

Свою хату Ганна записала дарчою на Настусю, вона їй більше потрібна. Це така компенсація за втрачені роки. Сподівається Ганна, що і Оксана, і внучка її пробачить.

Одного лише не розуміє літня жінка – як за стільки років вона сама не здогадалася, що Настя – її рідна онука?

Джерело