Мій чоловік директор будівельної компанії. Він є очільником великої кількості працівників. Штат налічує більше ніж сотню співробітників. Він доклав чимало зусиль, щоб досягнути успіху.

Часто працював понаднормову. Навіть у такий відповідальний день, як виписка з пологового, не зміг по мене приїхати, відправив свого молодшого брата. А все через зайнятість на роботі.

Додому повернувся лише за північ. Я не ображалась, бо знала, що він працює на наше спільне майбутнє.

Але останнім часом, звернула увагу, що запізнення після роботи стали нормою. Ще й сестра розповіла, що бачила його ввечері в ресторані з якоюсь дамою. Вони мило балакали й посміхались одне одному. Мені цього вистачило, щоб накрутити себе по повній. Тим більше за натурою я дуже ревнива.

Вже наступного дня вирішила навідатись до нього в офіс. Якраз була обідня перерва і я могла потрапити до кабінету без попередження, адже секретарки у цей час немає на робочому місці. Відчиняю двері, а там та сама секретарка якраз вилазить з-під столу мого чоловіка, а він сидить у своєму кріслі із задоволеним виглядом.

В мене аж іскри з очей посипались. Далі, все було мов у тумані. Я не бачила нічого навколо, лише цих двох негідників. У них і полетіло все, що лежало на столі.

Секретарка почала верещати й прикриваючи голову текою з документами, спробувала утекти з кабінету. У цей момент я хотіла схопити її за волосся, але їй вдалось вибігти неушкодженою. Я кинулась навздогін, чоловік за мною. Такого переполоху навіть податкова не змогла б влаштувати.

Лише за пів години я змогла прийти до тями та осягнути, що там відбувалось насправді. З’ясувалось, що в кабінеті була ще одна людина, яку я в пориві гніву не помітила. Замісник мого чоловіка сховався за шафою, як тільки почався елемент.

Саме він пояснив мені, що секретарка у той момент полізла під стіл, щоб дістати печатку, яка впала, а не те, що я подумала. Не можу описати словами наскільки мені було ніяково. Але для профілактики, хай знають на що я готова, щоб уберегти своє.

КІНЕЦЬ.