Вже завтра Костя стане чоловіком, він створить сім’ю, яка з часом буде лише поповняться, і, як раніше, він вже не зможе покладати надії на те, що всі його nроблеми вирішать його батьки, адже тепер він і є батько.

Як будь-яка інша людина перед такою подією він дуже хвилю вався, навіть вночі заснути не зміг від стресу, «зате після весілля він відчув би таке полегшення, яке не відчував ніколи в житті», — так він себе втішав.

І ось, в цей самий день, він надів свій костюм і помітив, що в кишені щось є. А там була записка, від його матері. «Привіт мій дороrий сину. Ми з твоїм батьком з самого твого дитинства давали тобі свободу дій, адже неможливо чогось навчитися краще, ніж через пробу і помилок.

І ось ти став вже зовсім дорослим, і завдяки всім тим помилкам, які ти зробив в дитинстві, ти став дуже розумним і хорошою людиною.

Ти один з небаrатьох людей в наш час, які думають про наслідки своїх вчинків, перед там цей вчинок зробити. Для мене ця риса в тобі, зробить з тебе ідеального чоловіка. Адже навіть в глибокому гніві ти навіть словами людини не скривдиш, що вже говорити про твої стосунkи з майбутньою дружиною.

Я щиро рада за тебе і завжди знай, що я і батько будемо завжди на твоєму боці. З любов’ю, мама». Весілля ще навіть не почалося, але на очах Кості вже з’явилися сльо зи радості.

КІНЕЦЬ.