Наша сім’я живе у місті, але в сусідніх селах у батька купа рідні. Тітки, брати, двоюрідні родичі. Якось у нас удома з’явився двоюрідний брат батька, якого ми рідко бачимо.

Він попросив грошей у борг. Тоді в нас намічалося весілля сестри. Батько вибачився та пояснив ситуацію.

Його брат був незадоволений, бурчав, мовляв, може весілля подешевше зіграєте, бо йому терміново треба. Батько намагався дізнатися, навіщо, але відповіді не було.

Через два тижні ми вирушили в село за м’ясом на свято. Батько попросив тітку обробити свиню, звичайно ж, сплативши її вартість.

Батько запитав у тітки, навіщо знадобилися гроші двоюрідному братику. Тітка сказала, що має кредит майже на 15 тисяч гривень, а оплату внести не можуть, сидять без роботи.

У тітки теж кредити, вони трактор купили кілька років тому, важко, але виплачують.

Недовго думаючи, батько вирішив поїхати до брата і дізнатися про все і, можливо, допомогти чим зможе. Совість його мучила, що відмовив. Брат того дня був відсутній, поїхав на рибалку із друзями. Батько, поспілкувався з його дружиною, та все розповіла.

Знаєте, на що взяли кредит? На телевізор! Вони у свій старий будиночок купили величезний телевізор за 25 тисяч гривень! Обидва не працюють, син навчається у місті.

Спочатку платили з бабиної пенсії, але на щось треба й жити. Під’їли запаси і на платежі перестало вистачати.

Вже кілька місяців тягнуть. Та й люди. Розумієте, замість того, щоб шукати роботу, вони дивляться телевізор і по рибалках роз’їжджають.

Хоча знаємо ми які там «рибалки». У нас, до речі, є великий телевізор, але вже кілька років до нього не підключена антена замість неї комп’ютер. Втім, це не стосується справи.

Просто мені незрозуміло, чому в селі всі такі ліниві? Ні, є там і роботящі, як тітка, як рідний брат мого батька, хоч і живуть не багато, але кредити беруть на справу.

Але є й таке. Звичайно, жити треба насолоду, життя коротке, але й мозок теж треба підключати, хоч іноді.

КІНЕЦЬ.