Мені 39 років, я незаміжня, діток своїх теж немає. Так складається у мене життя. І єдине, на що  можу пожалітися – мої батьки. 10 років тому я переїхала до іншого міста і винайняла квартиру, але всі мої спроби самостійного життя зійшли нанівець.

Спочатку батьки приїжджали в гості на пару місяців, а потім з урахуванням зимового періоду жили в мене всю зиму. Допомогли мені придбати свою квартиру і останні 3 роки живуть з 12 місяців близько 8 у мене, при тому, що у них є дві свої квартири.

Я їх не хочу ображати, вони дуже добрі люди, але буквально не дають продихнути і кроку ступити без їхнього контролю і погодження.

Перед тим, як приїхати цього разу, вони попередили, що хочуть свята з гостями, зрозуміло, в мою квартиру запросять своїх друзів і організують все, як їм комфортно.

Спробувала поговорити, що це неправильно, і якщо так і далі буде, я змушена буде знову орендувати собі житло окремо. Так мама й тато ображаються, що вони з усією душею, а я хочу з’їхати.

Максимально намагаюся уникнути конфлікту, з повагою ставлюся до прохань близьких, але мене це все дуже напрягає і не влаштовує.

Я не хочу з ними жити в одній квартирі, не хочу зустрічати їхніх гостей у себе вдома, я хочу, щоб вони переїхали в свою квартиру і жили своїм життям.

З мамою ми розмовляли відкрито на цю тему, вона каже, що я неправа, батько взагалі мене не чує, каже: «Народи дитину і живи з нами, тобі нічого не заважає».

У мене одне бажання зібрати – валізу і з’їхати, податися кудись далеко-далеко. Мені некомфортно, коли батьки вирішують, що погостюють місяців три, а може й чотири, а потім це розтягується на роки.

Підкажіть, як делікатно без суперечок і конфліктів, вирішити ситуацію? Дуже всім дякую заздалегідь.

Джерело