– Тетянко, я вирішив купувати квартиру! Досить нам вже по орендованих кутках микатись!

Завтра поїдемо, подивимося кілька варіантів, виберемо. А потім вже ми з мамою оформляти все будемо.

– Слава, я так давно мріяла жити у своїй квартирі, щоб і меблі були мої, і ніхто до мене на ліжку ще не спав.

Зачекай-но… А чому ти поїдеш оформляти угоду з мамою?

– Маленька моя, давай без образ. Квартира буде у власності матері. Я вважаю, що так буде правильніше…

… До одруження Таня і Слава зустрічалися два роки. Молоді люди познайомилися на вулиці. Якось увечері Слава поспішав на зустріч з друзями з руками, повними пакетів і згортків швидко крокував вулицею.

За горою покупок не побачив дівчину, що йшла назустріч, і випадково її штовхнув.

Таня незграбно оступилася і впала прямо на газон.

Поки Слава вибачався, піднімав і обтрушував дівчину, а потім вони разом збирали згортки, розкидані по асфальту – познайомилися.

– Мені немає прощення! Як я міг не помітити вас на дорозі! – вибачався хлопець.

– Щоб ви мене пробачили, я повинен щось зробити. Тільки скажіть, що саме?

– Та, годі вам, що за дурниці! Не вигадуйте, будь ласка, я зовсім не вдарилася. Так, до того ж, і сама не дивилася вперед, а то встигла б відскочити.

– Ні, давайте все ж я спробую спокутувати свою провину. Наприклад, походом у кафе?

Хочу пригостити вас смачним обідом, тут поруч є приголомшливе місце, готують неймовірну смакоту!

Таня погодилася, зустрітися вони домовилися на наступний день.

Обід пройшов весело і невимушено, їжа в кафе дійсно була чудовою, а обстановка – сприяла довгим бесідам.

Як виявилося, у молодих людей було багато спільних інтересів. Вони ходили в один і той же спортивний клуб, любили дивитися кіно, слухали схожу музику.

На наступну зустріч з друзями Слава відправився вже разом з Танею.

– Нарешті, – раділи Макс із Сергієм, – наш Славко знайшов собі дівчину, а то ми вже втомилися заздрити його холостяцькому життю!

Все один, та один. Ніхто його не змушує по магазинах ходити, ніхто не «пиляє». Танюша, ви тільки не ображайтеся, це ми так жартуємо!

Всього через кілька тижнів Слава запропонував Тані з’їхатися і жити разом.

Він знімав однокімнатну квартиру в хорошому районі, з усіма необхідними меблями і технікою всередині.

Дівчина не стала довго вагатися і погодилася, тим більше що молодий чоловік вже запав глибоко в її душу.

Спільне життя виявилося кращим, ніж можна було припустити. Слава і Таня легко подолали період «притирання» один до одного.

Не зациклювалися на побутових суперечках, тому все вдавалося вирішити.

Молодий чоловік цілими днями був на роботі, вже кілька років як він відкрив свою справу, займався продажем товарів на маркетплейсах.

Таня заочно закінчувала останній курс університету, вже влаштувалася на роботу за фахом.

Лише одне затьмарювало загальне враження Тані від спільного життя зі Славою: молоді люди прожили разом уже пів року, а Слава все ніяк не знайомив її зі своєю мамою.

Тільки розповідав, що вона вже на пенсії, живе одна, тому що батько його пішов з сім’ї давно і зв’язку з сином не підтримує.

З батьками дівчини Слава познайомився давно, ще перед переїздом в орендовану квартиру.

Олені Степанівні та Петру Олексійовичу молодий чоловік дуже сподобався.

– Слава, коли я вже з мамою твоєю познайомлюся? – якось запитала у коханого Тетяна.

– Танюша, скоро. Все якось часу немає… То мама їхала в санаторій, тепер на роботі у неї завал. Не переживай, я їй про тебе багато розповідав, так що заочно ви точно вже знайомі.

– Мені здається, що це якось неправильно. Ми з тобою вже стільки разом живемо, а я досі її жодного разу не бачила.

– Знаєш, моя мати звикла жити одна, у неї не простий характер, тому я і не поспішаю вас знайомити.

Але, якщо тебе це так засмучує, то спробую прискорити процес, – пообіцяв Слава.

Зустріч із Софією Андріївною відбулася вже через кілька днів після цієї розмови. Софія Андріївна запросила сина і його дівчину на вечерю.

Таня купила гарний букет гортензій, коробку чорного шоколаду, вибрала скромне, але елегантне вбрання — дуже вже їй хотілося справити на маму коханого найкраще враження.

По дорозі в гості Слава був трохи напружений, Таня раз у раз неспокійно поглядала на хлопця:

— Слава, з тобою все добре? Чому ти так нервуєш? Ніби не я йду знайомитися, а ти! У чому справа?

– Таню, мама у мене своєрідна, з характером. Ось я і переживаю, як все пройде.

– Любий, заспокойся, ця жінка народила і виростила чоловіка, якого я люблю, вона просто не може бути поганою!

Софія Андріївна зустріла Таню і сина на порозі квартири, привітала їх і велично пройшла в кімнату.

Висока, статна, з рівною спиною і волоссям, укладеним в зачіску, вона справляла незабутнє враження.

Стіл у залі був сервірований за всіма правилами: з виделками і ножами, декількома тарілками, келихами на високих ніжках.

Страви були під стать обстановці: вишукані і незвичайні.

Та Софію Андріївну складно було назвати доброзичливою.

Вона, звичайно, намагалася здаватися не надто суворою, але виходило не дуже.

Бесіда за столом більше нагадувала допит:

— Тетяна, ким ви працюєте? Яку спеціальність отримали?

А ваші батьки, вони вже на пенсії чи ходять на службу, чим займаються?

А де живуть ваші мама з татом?

А яку школу ви закінчили? — дівчина тільки й встигала відповідати на питання.

— Нарешті, ми пішли, — видихнула Таня, коли вони зі Славою вийшли з під’їзду. — Тепер я зрозуміла, чому ти так довго нас не знайомив.

– Так, мама у мене сувора, але ти не думай нічого поганого. Просто вона дуже мене любить і переживає за моє майбутнє.

Коли ми жили разом, мені було важко. Всі друзі проходили найсуворішу перевірку.

Тому в дев’ятнадцять років я і втік на орендовану квартиру. Захотілося більше незалежності.

Приблизно через місяць після знайомства мами і Тані, молодий чоловік зробив дівчині пропозицію руки і серця.

Весілля призначили через два місяці, на червень.

Чи потрібно говорити, що підготовку до весілля взяла на себе Софія Андріївна?…

Вона вибирала ресторан, прикраси для залу, ведучого і все інше.

Слава тільки оплачував всі витрати. Батьки дівчини, як не намагалися вмовити зятя поділити всі витрати навпіл, успіху не досягли.

Свято пройшло весело і гамірно. Таня танцювала в розкішній білій сукні, в небо злітали салюти, гості співали і танцювали всю ніч напроліт.

Після весілля життя пішло своїм плином.

Таня отримала диплом і змогла вийти на роботу на повний день, Слава продовжував розвивати свою справу.

Коли молода сім’я відзначила місяць після одруження, Слава завів розмову:

– Таня, нарешті я накопичив достатньо грошей, нещодавно закрив одну дуже вигідну угоду, тепер ми можемо купити собі власну квартиру!

Я давно про це думав, набридло знімати чуже житло, платити невідомо кому.

– Ура!! Слава, який ти молодець, я так давно про це мріяла! Я до зустрічі з тобою взагалі на зйомних квартирах не жила, завжди вдома з мамою і татом. А тепер і у нас з тобою буде власне гніздечко!

– Я радий, що виконав твою мрію. А поки звільняй завтра час, в обід поїдемо дивитися квартири, я вже домовився з ріелтором.

Молоді люди об’їхали безліч варіантів, побували в різних районах міста.

Приблизно через тиждень активних пошуків нарешті знайшли квартиру своєї мрії.

Вона була двокімнатною, знаходилася в зручному районі: звідти і Славі, і Тані було легко добиратися до роботи.

– Коханий, яке гарне місце. Дивись, і парк поруч, і магазини. Можна буде тут вечорами гуляти, – вже мріяла дівчина.

– Обов’язково будемо це робити, – погодився Слава, – тільки потрібно з усіма формальностями закінчити, завтра поїду папери оформляти.

– Добре, я якраз після 11 вільна, забереш мене і відразу поїдемо.

– Маленька моя, а тобі навіщо їхати? А, я, напевно, забув тобі сказати! Хочу квартиру на маму оформити. Так буде простіше.

– А чому не на нас, я думала, що ми будемо володіти нею разом? Або на себе самого, Софія Андріївна тут до чого?

– Я так вирішив, мені так зручніше, та й мамі буде приємно, – на цьому пояснення закінчилися…

… – Мамо, мені так прикро, навіть уся радість від того, що ми переїдемо до своєї квартири, зникла! – скаржилася Таня, – Ми всього місяць разом живемо, а вже така недовіра.

Чому він не хоче, щоб квартира належала нам обом? Ми ж тепер стали родиною, це просто якась неповага. Я навіть не знаю, як до цього ставитися…

– Тетянко, я ніколи не помічала, що Слава меркантильний. Він завжди так легко розлучався з грошима… – дивувалася мама.

– Коли я про все це думаю, мені здається, що я і жити з ним більше не хочу.

Виходить, що вже зараз, коли після весілля минуло так мало часу, він уже думає про розлучення. Переживає, що квартиру потім доведеться ділити…

Як мені далі жити? Це вже якийсь …!

Купівля квартири, яку Слава, ігноруючи всі питання дружини, все-таки оформив на свою матір, не принесла особливої радості.

Таня чесно намагалася забути про все це, але, варто було їй переступити поріг свого нового будинку, де вже повним ходом йшов ремонт, як навалювалися спогади, знову з’являлися підозри.

– Мила, чому ти така сумна? – запитував Слава.

– Та нічого, настрій просто щось поганий, – намагалася виправдатися Таня.

– Ну я ж бачу, що ти ображена, – допитувався чоловік.

– Слава, ти чесно нічого не розумієш? Ми з тобою тільки одружилися, а перше, що ти робиш у шлюбі, це купуєш квартиру і записуєш її на свою матір!

Що це: заклик збирати речі і забиратися звідси? Ти не віриш, що наш шлюб надовго і впевнений, що скоро буде розлучення?

Слава промовчав, не став він розповідати дружині, що оформлення квартири на матір було ідеєю Софії Андріївни.

Владна, сувора, практична, вона любила всі кроки прораховувати наперед.

Саме мати змусила сина записати нерухомість на неї:

– Невідомо ще, чим закінчиться ваше подружнє життя. Твоя Таня, здається, непогана, але без копійки за душею. Зараз швидко заведете дітей, а потім вона, може, вирішить розлучитися, і ти залишишся без свого куточка.

Нехай буде так, як я сказала, потім ще дякуватимеш мені.

– Мамо, ну ти ж розумієш, зо їй неприємно це…

– Нічого страшного, якщо кохає, все пробачить. Нехай краще заробляє, дивись, на ще одну квартиру накопичить, тоді вже на себе оформить.

Слава і Таня продовжували жити разом, питання з квартирою було закрите.

Минуло два роки, пора було б уже і дітей заводити. Про поповнення в молодій родині запитували всі родичі і друзі.

Але Таня ніяк не могла зважитися, переживала, що, як тільки подарує йому дитинку, стане чоловікові нецікавою і вони розійдуться.

А вона залишиться не тільки з дитиною на руках, але і без даху над головою.

І тільки час покаже, чим їхня історія закінчиться.