Леся присвятила себе роботі, керуючись метою купити свою квартиру. Вона працювала не покладаючи рук, іноді відмовляючись від сну та їжі, не звертаючи уваги на перешіптування з приводу відсутності смаку у неї або того, що вона воліє брати з собою бутерброди, а не обідати у ресторані.

Через 7 виснажливих років вона досягла своєї мрії. Після успішної кар’єри розцвіло й її особисте життя, коли вона зустріла Назара. Незабаром вони з’їхалися, почали жити в будинку Лесі, бо Назар не мав свого.

Вже за рік він зробив їй пропозицію. Поведінка Назара змінилася після цього, він часто виглядав пригніченим.

На запитання Лесі він відповідав, що почувається просто «квартирантом» у її будинку.

Він запропонував, що якщо вона справді любить його, то має переписати на нього половину квартири, прирівнявши свої зобов’язання до договору купівлі-продажу. Осліплена коханням, Леся не помічала меркантильності Назара.

Вона не витримала його маніпулятивного ультиматуму.

Назар заявив, що її кохання обмежується квартирою, і прирівняв її відмову від передачі власності до відсутності кохання та довіри. Зіткнувшись із його вимогою «кохання чи власність», Леся обрала почуття власної гідності, відповівши твердим «ні» з його прохання-вимогу.

Назар поїхав, а за кілька місяців Леся дізналася, що він переїхав до колеги в квартиру в центрі міста.

Лесі залишалося тільки радіти, що вона не здуріла і вчинила правильно, викресливши зі свого життя та оточення настільки токсичну людини.