Кожного року традиційно ми із дружиною їздимо у село до її мами на посадку і збирання картоплі. Їхати нам на власному автомобілі хвилин п’ятдесят. І також до нас завжди приєднується сестра дружини із своїм чоловіком.

Цього року прибули ми в кінці робочого тижня увечері. Думали, що вже переночуємо у будинку, а на ранок підемо у поле і будемо працювати там. У селі поля віддалені від хат і нам потрібно було йти пішки ще до місця призначення із всіма знаряддями праці.

Ми з дружиною прокинулись раніше, поки не було великої спеки, то вирішили вирушати вже. Але інші ще спали, прокидатись не хотіли, тому ми попрямували самі.

Ми працювали дуже важко. Сонце почало палити із самого ранку, врятуватись таки не вдалось. За три години роботи ми вже шалено втомились. Жінка вже не мала сил копати, діти також знудились, захотіли їсти. Тому ми покопали ще годину і я вирішив, що потрібно іти додому. Родичі саме прийшли на грядки.

Коли ми прийшли, то валились із ніг. Давно таких фізичних навантажень не було, тому все тіло боліло. Та моя Катруся ще вирішила приготувати борщ.

Вона знала, що всі втомляться і захочуть поїсти, тому і почала куховарити. Я також старався допомогти. Почистив картоплю, моркву і бурячок, нарізав капустку.

Наш борщик вийшов дуже смачним і ароматним. Потім ми нарізали канапок із ковбасою та огірками, я сам подав сала з цибулею. Загалом, не вечеря, а казка.

Коли наші родичі також повернулись, то з порогу почали скаржитися. Вони нили, що дуже втомились, а на нас дивились так, ніби ми весь день сиділи вдома і нічого не робили. Вони поїли приготовану нами вечерю, а тоді розбрелись по своїх кімнатах. Теща сказала, що посуд маємо прибрати і вимити ми, якщо вже з огороду втекли.

Ми настільки образились, що навіть відповіді не знайшли. Нашу працю всю просто анулювали, обізвали ледащими. Хоча якщо порахувати по годинах, то ми працювали більше. І половину городу чесно викопали.

Наступного дня, коли ми повертались додому, то дружині я відразу сказав, що моєї ноги тут більше не буде. Нехай садять і копають ту картоплю самі. А з нас вистачить тої, що на базарі продається.

КІНЕЦЬ.