Найкращі заробітки.

На Різдвяні свята зустрічаюся із земляками на Рівненщині.

За столиком у кафе нас четверо.

Тільки я працюю в Україні.

Решта дівчат їздять на заробітки в Європу.

– Найкраще працювати в Італії – каже Світлана.

– Рим – місто мрій. Тепло, море поряд, люди ввічливі, зарплата висока.

Нічого такого незвичного там не примушують робити. Прибрала, їсти зварила, покупки зробила – і все, вільна.

– У Чехії теж добре, – додає Валентина.

Прибирає в приватному секторі.

– Працівник захищений законом. Не буває такого, що на гроші “кидають”.

Чіткі відпустки, робоча віза.

Та і країна гарна.

– А я Польщу ні на які Італії не проміняю, – говорить Юлія. Понад п’ять років щоліта їздить на заробітки.

– Близько, і мова легка – за місяць розмовляєш із поляками на рівних.

Робочу візу легко дають.

Пропозицій – море.

Від заводів до готелів.

Вибирай, що хочеш.

Українські робітники на вагу золота. Поляки працюють в Австрії, Німеччині.

– Не сваріться, найкращі заробітки – в Україні, – за столик підсідає Олена.

– Була я на заробітках у Європі.

Там хоч би хто лишив понаднормові гроші за добру роботу.

Все фіксовано. Багатії жодного євро на чай не лишать. А наші – щедрі.

Оплачують чек і зверху дають половину з нього.

За три місяці на автомобіль заробила.

Олена йде. Цікавлюсь у дів­чат, де вона працює.

– Офіціанткою. На лижному курорті Буковель, – відка­зують.

КІНЕЦЬ.