Найчастіше молодята кажуть, що їхні батьки руйнують сімейні стосунки своїми порадами. У нашому випадку теща та свекруха вже неодноразово рятували наш із чоловіком шлюб. Наші мами вміють заспокоїти та спрямувати нас на правдивий шлях. Але ж вони не вічні, як ми житимемо, коли залишимося без мам? Відразу розлучимося?

Вся річ у тому, що в мене та мого чоловіка Дениса вибухові характери. Коли ми лаємося, летять не лише іскри, а й тарілки із каструлями. Під час сварки ми, здається, готові вчепитися один одному в горлянку та наговорити образ.

Звичайно, згодом, ми вщухаємо і розуміємо, що обидва були неправі. Але у нашій сім’ї визнати свою помилку – це на рівні поразки. Тому навіть заспокоївшись, ми можемо тижнями не розмовляти один з одним.

Ми з Денисом любимо одне одного і тому намагаємося знайти вихід із ситуації. Ми удвох ходили на зустріч до психолога, приймали заспокійливе, медитували та займалися йогою. Але це не рятує нас від чергового вибуху.

Добре, що у нас із чоловіком мудрі мами. Вперше я зрозуміла це, коли вся в сльозах подзвонила мамі й почала скаржитися їй на те, що чоловік не хоче прибирати за собою ні посуд, ні брудний одяг.

– Мамо, уявляєш, він приходить додому і мало не взутий йде на кухню, а я потім підлогу повинна перемивати через його лінощі. Ще й скине куртку, в якій на вулиці ходить, на моє улюблене крісло. Невже не можна відразу на вішалку повісити?

Мама абсолютно спокійним тоном мені відповідала:
– Сонечко, а ти не думала, що він іде одразу на кухню, бо там смачно пахне? Чи Денис скучив і хоче спочатку побачити кохану дружину, а вже потім роздягтися? Ну, подумаєш: не вішає куртку одразу до шафи.

Адже він втомився після роботи. Твій батько, коли в гаражі копирсається, часом навіть робу не знімає, а відразу на табуретку в кухні сідає. Що ж мені розлучатися з ним через це?

Після маминих слів я по-новому подивилася на своє ставлення до вад чоловіка. Причому з’ясувалося, що Денис теж зателефонував своїй матері та сам прийшов до мене миритися з букетом квітів та моїми улюбленими цукерками. За це примирення я досі вдячна свекрусі та своїй мамі.

Після цього випадку ми з чоловіком не сварилися місяці зо три. Зате коли наступного разу ми з’ясовували стосунки, я пішла в іншу кімнату і відразу ж набрала мамин номер. Після розмови з нею я пішла першою на примирення.

Це, звичайно, чудово, що у нас із Денисом такі мудрі мами. Але ж ми обидва – дорослі люди, нам по 27 років. Не можна ж за будь-якого конфлікту дзвонити мамі, щоб помиритися з чоловіком?

Настав час вчитися самостійності. До того ж ми з Денисом дуже хочемо дитину. Ось, тільки хіба можна планувати малюка за таких обставин? Треба якось норов втихомирити.

Я дуже боюся, що коли наші мами помруть, стосунки з чоловіком також зруйнуються. Я сумніваюся, що морально я витримаю таке навантаження. Але як навчитися справлятися зі своєю емоційною бурею? Ми з Денисом уже всі способи перепробували

КІНЕЦЬ.