Зараз мені уже сорок чотири роки. Я вважав, що у мене ще все попереду, і сам я нічого у розквіті сил, думав, що я ще молодий, аж поки не відбулися нещодавні події. Після настання холодів я застудився, застуда переросла в серйозну форму, дала ускладнення, я витратив багато часу та грошей на літування та почав задумуватися про сенс мого життя. Насилу видужав. Саме тоді я зрозумів, що нічого в житті не досягнув та після себе не залишив. Попри те, що я був два рази одружений, особисте життя у мене не склалося.

Перше своє кохання я зустрів ще в студентські роки. Ми з Кариною зустрічалися рік, потім вона завагітніла та ми поспішили одружитися. На жаль, стати батьками нам не судилося, бо дружина втратила дитину. Вона дуже важко переживала втрату, не їла, не спала, змарніла. З красивої енергійної жінки Карина перетворилася на примару. Не з такою жінкою я одружувався та не був готовий до таких змін. Дружина увесь час від мене хотіла уваги, підтримки, та я не мав бажання вкладатися в ці стосунки.

Якось одного дня Карина зібрала свої речі та сказала що йде від мене і подає на розлучення. Наговорила мені на прощання багато образливих речей, мовляв, що я егоїст, думаю лише про себе та ні одна жінка не буде зі мною щасливою. Я не зважав на її слова, в той момент для мене вони здалися маячнею ображеної жінки. Проте тільки зараз я зрозумів, що Карина мала рацію.

Згодом я одружився вдруге. Цього разу мій шлюб був ще коротший, ніж першого. Різниця лише в тому, що пішов я. Моя друга дружина Тетяна не розуміла моїх потреб та не могла їх задовольнити. На той момент мені було трішки за тридцять, я був впевнений в тому, що ще знайду собі дружину, яка буде мене влаштовувати.

У мене було багато жінок, але я не зміг знайти серед них ту, з якою мені хотілося б одружитися.

Згодом, коли я мав проблеми зі здоров’ям, зрозумів, що навіть попіклуватися про мене нікому. Чого я досяг? Залишився самотнім. Батьки уже самі потребують догляду. Все частіше я відчуваю, що нікому не потрібний.

Після того, як я вилікувався, почав частіше втомлюватися та мені вже більше не хотілося кудись ходити. Моє життя стало схожим на день бабака: дім – робота, робота – дім. Ще іноді я ходив до магазину за продуктами.

Сьогодні, повертаючись з магазину я випадково зустрів Карину. Ми дуже давно не бачились, тому я її не відразу впізнав. Ми зупинились один навпроти одного, привітались. З моменту нашого розлучення я ще ні разу не зустрічав колишню дружину. Вона переїхала з міста та я нічого не знав про її життя. Карина мала чудовий вигляд, була стильно одягнена. У нашому місті вона була у справах та я запропонував колишній дружині поговорити в місцевому кафе за чашечкою кави.

За чашечкою кави в кафе Карина розповіла, що у неї добре склалося сімейне життя: у неї є діти, онуки, з чоловіком живуть у злагоді та любові. Ми ще довго розмовляли з Кариною, я переважно слухав. Мені нічого було їй розповісти. Та я увесь час ловив себе на думці, що моє життя могло скластися по-іншому, якби я зважав на потреби Карини та менше думав про себе.

КІНЕЦЬ.