Сестра третій рік у шлюбі з людиною, яка їй зраджує, і вона про це чудово знає, але нічого змінювати не збирається. Тільки скаржиться постійно мені та мамі на те, яка вона нещасна, а за фактом виходить, що її все влаштовує. Вже не хочеться її слухати, набридло. Жодного співчуття до неї не залишилося.

Надія – моя молодша сестра, їй зараз двадцять дев’ять років, три роки з яких вона одружена з Кирилом. З цих трьох років два з половиною роки вона регулярно скаржиться на те, що їй зраджує чоловік. Просто скаржиться, жодних висновків, жодних дій із її боку нічого не відбувається.

Мені зараз тридцять три роки, я одружена вдруге. Перший шлюб був раннім, але заміж я виходила по великому, як мені тоді здавалося, коханню. Для мене мій обранець був ідеальним, хоч це було далеко не так. Кілька разів подруги намагалися розкрити мені очі на те, що відбувається, але в моїй голові літали метелики і я все бачила крізь рожеві окуляри.

Через рік шлюбу мої рожеві окуляри розбилися шибками всередину – я спіймала чоловіка на зраді. Все було як у шаблонному фільмі – повернулася додому раніше, ніж звичайно, і застала його в обіймах рудої бестії. Підсумком стало розлучення. Було дуже боляче, я довго приходила до тями після розлучення, але впоралася, пережила.

Тому коли сестра зі сльозами на очах почала розповідати, що підозрює чоловіка у зраді, і в неї на це є вагомі причини, я прийняла її проблему дуже близько до серця. Умовляла не поспішати з висновками, переконатись в істинності підозр, а потім вже приймати якісь рішення. Обіцяла їй, що обов’язково допоможу та підтримаю у будь-якому випадку.

Підозри сестри підтвердилися. Я думала, що буде розлучення, бо Надя завжди була страшенною власницею у всьому, навряд чи вона ділитиме з кимось чоловіка. Але я помилилась. Розлучення не було.

– Не суди її, – говорила мама, з якою я поділилася своїм подивом. – Будь-яке у житті трапляється. Люди оступаються, роблять помилки. У нас із батьком теж не завжди все було гладко. Якщо розлучись ми за першої ж причини, ні тебе, ні сестри не було б.

Що ж, це позиція, яка має сенс. Раптом Кирило усвідомив свою неправоту, вони помирилися, тепер у них все добре? Адже буває таке? Але виявилось, що це не той випадок. Через півтора місяця сестра знову приїхала до мене, очі на мокрому місці, знову говорить про свої підозри щодо чоловіка.
– Та це навіть вже не підозри, я впевнена, що він мені зраджує, – плакала вона, розмазуючи по обличчю косметику. – Це так боляче!

– Тоді розлучайся з ним, – для мене відповідь була очевидна. Краще один раз з коренем це все вирвати, ніж потроху вмирати щодня від болю та ревнощів.
– У тебе одна відповідь – розлучайся! Що інше порадила б, — раптом визвірилася на мене Надя. Я навіть здивувалася від такої реакції.

А що я ще можу порадити? Терпи, мотай далі собі нерви, дихай маткою, щоб розкрити жіночність? Що тут можна зробити?
Ми посварилися, сестра перестала спілкуватися зі мною, бо образилася. Новини про її життя я одержувала від мами. Надя записалася на якісь курси масажу, почала ходити в спортзал і робити все, що, на її думку, мало повернути їй інтерес чоловіка.

Мабуть, на якийсь час це спрацювало. У їхньому житті знову все налагодилося, на радощах сестра навіть зі мною помирилася. Але через пів року знову ті ж пісні – Кирило знову взявся за старе, а сестра знову лила сльози у мене на кухні.

– Ти розумієш, що так буде завжди? Хоч навкруги вивернися, Кирило завжди ходитиме ліворуч. Або він тебе не любить, або просто людина така. Іди від нього, знайдеш ти ще своє щастя.

– А куди я піду? Назад до мами? І буду рахувати копійки від зарплати до зарплати? Відмінна порада! – обурилась сестра.

Ось тут у мене відпала щелепа. Я знала, що сестра не напружує себе роботою, займаючись їй більше для душі, ніж для заробітку, а основний здобувач у них Кирило, він заробляє дуже гідно. І живуть вони у його квартирі. Але не думала, що сестра настільки залежить від цього.

Вона має нормальну професію, яка може прогодувати, якщо цим займатися, та й з квартирою згодом можна розібратися. Я взяла собі квартиру в іпотеку. Працювати, звичайно, доводилося багато, але воно того явно вартувало.

Надя ж вирішила йти шляхом найменшого опору. Зачепилася за Кирила, який її забезпечує, та так їй не хочеться все це втрачати, що вона готова навіть на його зради заплющувати очі.

З того дня все моє співчуття до сестри випарувалося. Відносини Наді, вони не про кохання, а про зручність. Мені здається, що й ревнощі зав’язані більше не на страху втратити людину, а на страху втратити блага, які ця людина їй забезпечує.

Вже рік ми з нею майже не спілкуємось. Мама ж розповідає, що Надя все також ллє сльози через зрадника-чоловіка, але міняти нічого не хоче. Якщо раніше мама була на її боці, то останнім часом і вона налаштована дуже скептично, але Надя її дочка, тож мама підтримуватиме її до кінця.

А я не буду. Мені зовсім не шкода сестру, якій зраджують. Вона могла б перервати це вже давно, та сама не хоче. Об’єктивних причин, на кшталт іпотеки, спільних дітей чи безмежної любові, вона не має. Тільки розрахунок та жалість до себе.

КІНЕЦЬ.