Надя не знаходила собі місця. Сьогодні вона дізналася, що її коханий чоловік, єдиний годувальник у сім’ї має коханку.

Про те, що Стас їй зраджує, жінка дізналася випадково. Чоловік – дуже любить загульбанити у вихідні, ось і сьогодні, у суботній вечір, він дозволив собі зайвого і розслабився.

Проте Надя зауважила, що Стасу постійно хтось кудись дзвонить, і чоловік іде розмовляти до іншої кімнати.

Вона навіть спробувала підслухати, але з його розмови нічого не зрозуміла.

– Хто дзвонив? – недовірливо поцікавилась Надя.

– З роботи.

– Дай телефон! – Жінка простягла руку.

– Негайно!

– Ні, це мій особистий простір, – засміявся чоловік і засунув телефон собі в кишеню.

Проте Надя так просто здаватися не збиралася.

Вона знала, що зробить усе, щоб задовольнити свою цікавість.

Через півгодини Стас став ще «веселішим», і жінці вдалося витягти у нього телефон.

Надя подивилася список вхідних. Весь вечір чоловік розмовляв з номером, записаним у нього лише однією літерою.

Надя рішуче натиснула на номер і почала насторожено слухати довгі гудки.

– Стасику, невже вже скучив? – За кілька секунд їй відповів дзвінкий жіночий голос.

Надя схвильовано скинула дзвінок і притиснула телефон до себе, з переживанням усвідомлюючи, що її чоловік має коханку.

Вийшовши зі ступору, жінка кинулась до Стаса і влаштувала сварку.

– Я все знаю! Ти негідник! – вигукувала Надя.

– Ти навіщо полізла у мій телефон?

– Здавалося, чоловік відразу прийшов в себе.

– Хто вона? – вигукнула жінка.

– Тільки не обманюй!

– Я з нею вчився, – пробурчав Стас, розуміючи, що вигадувати щось марно.

– Як її звати?

– Марійка.

– Скільки триває ваш зв’язок?.

– Тиждень. Ми тільки переписувалися, – обманув чоловік, сподіваючись, що дружина йому повірить.

– А ось це ми зараз перевіримо! – жінка набрала номер коханки.

– Я дружина Стаса, і хочу, щоб ти припинила йому дзвонити.

– Я йому дзвоню? – Незнайомка на тому кінці дроту виявилася не з полохливих.

– Це твій чоловік надзвонює мені десять років.

– Скільки? – Надя застигла.

– Десять років?

Обман чоловіка, який стверджував протилежне, розкрилася з першого ж речення.

– Надя, вона сама до мене залицялася, хоча знала, що я одружений, – виправдовувався Стас і вихопив з рук розгубленої дружини свій телефон.

– Десять років? – Очі Наді налилися слізьми.

– Збирай свої речі та вали з моєї квартири!

– Ти, здається, забула, що вона записана на мене, тож я нікуди звідси не піду, – відповів чоловік. – Кому не подобається, той і йде.

– Ще умови мені ставитимеш, – Надя знову сварилася на чоловіка, проте слова Стаса переконали її задуматися.

Будучи не дуже кмітливою в юридичній справі, вона відразу вирішила, що чоловік має рацію.

Надя всю ніч не спала, прокручуючи в голові той факт, що Стас їй зраджував стільки років і тепер розлучення з ним призведе до втрати квартири.

Звичайно, вона помилялася, але більше намагалася вмовити себе не руйнувати сім’ю.

Справа була тут не тільки в тому, що вона трималася за чоловіка, а Надя не хотіла, щоб суперниця виграла.

Списавши з телефону чоловіка номер Марії, вона написала їй повідомлення, яке закликає назавжди забути про інтрижку зі Стасом.

Проте суперниця приголомшила Надю іншою новиною, від якої жінка не витримала.

– Стас має сина, – написала Марія і скинула ошуканій дружині фотографію восьмирічної дитини.

Надю не витримувала від усвідомлення того, що її чоловік на стороні багато років тому народив сина.

– Ти вісім років приховував від мене дитину! – Жінка влетіла в кімнату.

Стас відразу ж зрозумів, що Марія розповіла про сина, який, як дві краплі води, був схожий на нього.

– Це не моя дитина, – замахав руками чоловік. – Він навіть на мене не схожий. Сама подивися. До того ж їй аліменти платить взагалі інший чоловік.

– Все через те, що ти хотів сина, а в нас доньки? – Жінка несподівано для себе знайшла Стасу виправдання.

– Так! – сказав чоловік, зрадівши, що Надя за його зраду раптом взяла провину на себе.

– Так, – передражнила його дружина. – Я не знаю що я з вами зроблю!

Вона знову кинулася писати суперниці повідомлення, не скуплячись у словах.

Проте Марія виявилася кмітливою. Вона заявила Наді, що подасть на аліменти, і тоді міцній родині доведеться витрачатися.

– Що ти з мого Стаса візьмеш, якщо і я ще на нього подам? У нас двоє дітей! Мало ти з нього грошей отримаєш! Зате я можу по всьому місту пустити плітки, що ти чужих чоловіків відводиш і обманюєш того, хто аліменти платить, він думає, що своїй дитині щомісяця відраховує! – сказала суперниці жінка.

Вона раптом вирішила, що нізащо не віддасть Стаса іншій жінці.

Звичайно, приводом став і той факт, що Надя була впевнена, що може у разі розлучення залишитися ні з чим.

Рішення жінки підтримала і свекруха, з якою у неї були натягнуті стосунки і яка всі ці роки мріяла про те, щоб пара розпалася.

Однак зараз все, що трапилося, об’єднало їх у боротьбі проти чужої жінки.

– Правильно, за свою сім’ю треба боротися! – схвалила всі дії невістки мати Стаса.

– Та й дитина, чесно кажучи, не схожа. Обманює ця Марія! Хоче сина мого прив’язати до себе. Ти давай, Надю, не здавайся!

Надя на розлучення так і не подала, хоча щодня продовжувала говорити чоловікові, що це зробить.

Щиро кажучи, вона трималася за Стаса не лише з цієї причини. Жінка знала, що вона сама не до кінця чесна…

Багато років тому вона зрадила тоді ще свого майбутнього чоловіка, і не приховувала від нього цей факт.