Надія повернулася додому і побачила, що двері в квартиру відкриті. Вона повільного зайшла всередину, на перший погляд нічого не було зворушено, але виявилося.

Робочий день був важкий, Надя поспішала додому. Тіло вимагало смачної їжі і теплої ванни, щоб скинути тягар щоденних турбот і відпочити. Опинившись на своїй сходовому майданчику, вона побачила, що двері в квартиру відкриті.

— Бути такого не може! Може це Саша повернувся з навчання? — вголос промовила вона сама собі. Вона точно пам’ятала, що закривала двері.

Жінка завжди перевіряла, що закрила, перш ніж на роботу піти. Помилки тут бути не могло. Вона поспішно зайшла до будинку і стала перевіряти речі. Все виявилося на місці, на перший погляд. Ситуація складалася дивна. Теорія про повернення сина виявилося теж неспроможною.

Ніде не було його речей та взуття. Коли трохи прийшла в себе, Надя переодяглася в домашній одяг. Потім вирішила перевірити таємний ящик, де зберігала гроші від продажу маминої дачі і всі свої прикраси. Коробка виявилася порожня! Надя шоковано осіла на підлогу.

У неї ніколи нічого не крали до цього. А адже вона планувала на ці гроші купити квартиру для сина. Надя пішла перевірити замок. Він був цілий.

І тут вона згадала, що у неї минулого тижня ключі з сумки пропали. Виходить, що хтось їх спеціально вкрав. Але звідки цей хтось знав, де вона зберігає свої коштовності? Так Надя і сиділа. Від невеселих думок розболілася голова.

У двері постукали. На порозі виявилася сусідка, а за сумісництвом ще й подруга. Тетяна підтримувала Надю у ва жкі часи. Побачивши бліде обличчя Надії, Таня занепокоїлася. — Ти себе погано почуваєш? Таня поклала її на диван, а сама пішла і аптечку принесла.

Надя раптом зрозуміла, що не розповідала їй місцез находження аптечки і не діставала її при ній. — Тань, ти взяла гроші? Таня зблідла і сором’язливо опустила погляд.

— Так, прости мене. У мене мама захворіла, потрібні були гроші на ліkування. У неї сла бке серце. Я вже встигла пожалкувати, що так з тобою надійшла і збиралася непомітно все повернути. — Ох, Таня, а попросити не можна було? Жінка знизала плечима.

КІНЕЦЬ.