Моя мама поїхала на заробітки шість років тому. Хотіла заробити на заможну старість і хороше житло. Почала висилати гроші майже одразу, щоб ми з Василем тут на місці втілили її мрію – побудували дім для великої родини.

Цим ми і займалися. Зараз у нас є трирічна донечка, я у декреті, зараз не працюю. Чоловік підробляє то тут, то там. І веде будівництво. Вже є перший поверх і базові комунікації. Десь за рік зможемо закінчити, якщо мати так само справно буде висилати кошти.

Але напередодні Різдва виявилося, що мама їде додому. Це було дуже невчасно. Ми живемо у її малесенькі квартирі. Краще б вона поверталася, коли будинок буде готовий. А зараз, де нам усім тулитися?

Коли мама переступила поріг я одразу відчула, що вона дуже зла. А справа власне була у тому, що всі документи власності чоловік робить на себе. Так зручніше інстанціями бігати, хіба ні? Я не дуже на тому розуміюся.

Декілька годин мати з чоловіком говорила на підвищених тонах. Вона забрала у нього ключі і з будівництва і від цієї квартири. І він пішов. Мати його вигнала, а я з малям на руках дивилася на неї і питала, а мені що робити.

Гроші чоловік на нас майже не виділяє, виявилося, що ми частково жили з зароблених мамою, а тепер їх нема. Умова моєї матері, це щоб він швидко переоформлював усе на неї. Без цього вона нікуди не поїде.

Зустрічаюся з Мишком, завжди ридаю. Важко з мамою жити. Я і прибираю недостатньо, і готую недобре. Критики не оберешся. За чоловіком сумую дуже, та й доня питає про батька увесь час. Кажу йому, щоб знімав нам всім житло, щоб ми знову жили родиною. А він руками розводить, мовляв, ну де я стільки грошей візьму.

Тоді я питаюся, чи він переоформив документи? Каже, що все зробить. Але він навіть нікуди не ходив. Навіть не починав щось робити. Мати може після свят поїхала б вже, життя повернулося таким, яким і було. Але Михайло не робить того, чого вона вимагає.

А один раз він мені навіть сказав, що це все для нас. От буде власність на мамі, то вона нас з того будинку завжди вигнати зможе. І може заповіт на мене не зробить, а комусь подарує власний дім.

Але поки всі документи на нього, то ми з донею у безпеці. Він каже, що ми завжди радо прийматимемо мою маму. А ось вона своє обличчя вже показала.

Ще трішки і всі б переїжджали до будинку, а квартиру б могли здавати. Але ж ні. Мати нікуди не їде, будівництво заморожено. Ще й родину мені розбила. А я їй досі і слова сказати не можу.