На кухні Петрових знову було спекотно, і це зараз не про температуру повітря. -Якби я знала, що так буде, точно не вийшла б за тебе! -Та це я на тобі б не одружився, якби знав, що ти така гадина!

-Я rадuна?!

-Ні хвилини спокою з тобою, тільки й робиш, що бурчиш! На обличчі Світлани виступили червоні плями від обурення. -Та будь-яка на моєму місці бурчала б!

Ти хоч раз мені зі справами по дому допоміг?

Ні! Ти тільки й робиш, що додаєш мені постійно роботу! А що я? Я тобі безкоштовна служниця? Ігор, між іншим, я втомлююся!

-А ти нормально попросила хоч раз?

Тільки негатив з твого боку ллється!

-Ах, отже, у всьому я винна, бо ненормально прошу? -обу рилася жінка.

Вона зло пройшла до кімнати, чоловік пішов за нею. В умі Світлана вже перебирала думки про те, чому їй так не щастить із чоловіками, почуваючи себе дуже нещасною із цього приводу.

-Ось ти завжди так чиниш, вічно уникаєш розмови, а потім кажеш, що це я байдужий по відношенню до наших розбіжностей! – не хотів відступати чоловік.

-Та як же ти набрид!

Світлана взяла подушку і запустила її в чоловіка, але трохи промахнулася, та зачепилася за люстру і перетворилася на ураган із пір’я. Подружжя приголомшено завмерло.

-І що це значить?

– Зрештою, порушив тишу Ігор.

-Що спектакль закінчено, — не змогла стримати посмішки Світлана.

Вони подивилися один на одного і засміялися.

КІНЕЦЬ.