Мій чоловік має сестру. Нещодавно ми відзначали її тридцятиліття. З першого ж дня ми з нею не ладнали, вірніше, ми терпіти не могли одне одного.

Усі родичі зібралися у ресторані – святкувати ювілей. Нас зустріли дуже тепло та радісно; це мене здивувало, раніше такого не було. Я подумала, що щось тут не так, і не помилилася.

Ми вручили іменинниці букет троянд, конверт із rрошима. Моя золовка міцно обійняла мене, сказала слова подяки. Я дуже здивувалася.

Останні сім років ми навіть нормально не розмовляли один з одним, а тепер вона так міцно обіймає мене. Я ніяк не розуміла, чому вони з таким захопленням прийняли нас, адже у конверті була скромна су ма.

Гості шушукалися, мовляв, який добрий брат, такий подарунок зробив сестрі, ще й конверт із грошима подарував.

Свекруха підняла келих і сказала тост: “Рідна донечко, вітаємо тебе, ми дуже раді, що в тебе є своя квартира, і ти можеш створити свій куточок. Ти маєш прекрасного брата, вони з дружиною зробили тобі чудовий подарунок ”.

Я слухала і нічого не розуміла: яка квартира? Якесь непорозуміння. У нас іпотечний kредит, ми здаємо квартиру, яка від бабусі мені дісталася – і ледве зводимо кінці з кінцями.

Ми не маємо можливості робити такі подарунки. Бачачи, що чоловік мовчить, я запитала у золовки, хто вирішив, що ми даруватимемо їй квартиру. Від відповіді я остовпіла.

Виявляється, мій чоловік вирішив подарувати сестрі квартиру, де ми живемо і яка закладена в іпотеку. Я звернулася до чоловіка і він підтвердив слова сестри. Сказав, що ми переїдемо до бабусиної квартири. Сказати, що я була шоkована, нічого не сказати.

По-перше, він прийняв рішення, не порадившись зі мною, по-друге, бабусина квартира – у жа хливому стані, вона потребує капітального ремонту.

Мені здалося, що чоловік вирішив пожартувати, я не могла повірити своїм вухам. Наступного дня я зібрала свої речі та переїхала до батьків. Тепер мій колишній чоловік живе у орендованій квартирі.

КІНЕЦЬ.