От навіщо спочатку давати, а потім забирати? Я не розумію людей, які так роблять. Моя свекруха спочатку сама нам свою дачу віддала, а тепер хоче її у нас забрати, ще й картає нас, що ми там все на свій лад переробили.

З самого початку нашого сімейного життя я знала, що для моєї свекрухи дача стоїть на першому місці. Вона любила там працювати, відпочивати, багато часу і сил приділяла вона цій заміській земельній ділянці з невеликим, але дуже затишним будиночком.

Вона проводить там весь вільний час із ранньої весни до пізньої осені. Мама чоловіка висаджує там безліч овочів та фруктів, займається грядками. У неї є все: від полуниці до картоплі. А восени вона збирає урожай і робить консервацію.

В будинку на дачі є всі зручності, тому останні кілька років батьки чоловіка практично там жили. Ми до них по можливості приїжджали і постійно їм допомагали по господарству.

Останнім часом свекруха почала хворіти, і оскільки вона була зайнята своїм здоров’ям, на дачу їздити вони перестали. Але мама чоловіка хвилювалася, щоб її улюблене місце не занепадало, тому вона сама запропонувала, щоб тепер їхньою дачею займалися ми з чоловіком.

Батьками чоловіка було прийнято рішення подарувати нам із чоловіком та дітьми цей будинок із ділянкою. Ми із задоволенням прийняли подарунок. Але виявляється, що все не так просто. У свекрів було багато різних підсобних приміщень. Деякі з них ми з чоловіком знесли.

Облагородили територію (висадили газони та квіти), зробили ідеальний ремонт у будинку. У нас з’явилася барбекю зона для прийому гостей. Відверто ми зробили відпочинкову зону. З батьками чоловіка ми не радилися, бо не вважали це потрібним, адже тепер дача наша.

Проте свекруха, як виявилося, так не вважає. Вона за зиму окріпла, покращила стан свого здоров’я, і вирішила приїхати до нас на дачу.

Ми з чоловіком підготувалися, вирішили, що з нагоди приїзду його батьків ми посмажимо шашлик. Та щойно свекруха зайшла на територію дачі, вона влаштувала таку сцену, що нам вже було не до гощення.

Перше, що її вразило, це те, що замість її улюблених грядок були газони і квіти, а потім вона ще й як побачила, що ми позносили всі їхні технічні прибудови, то вже зупинитися не могла. Вона дала нам час місяць, щоб ми повернули все як було.

А як це зробити, я навіть не уявляю. Ми з чоловіком вклали в ремонт та облагородження території багато грошей.

Я не розумію, навіщо потрібний був такий подарунок. Це була лише тимчасова слабкість свекрухи, оскільки у зв’язку з хворобою їй більше не хотілося працювати на землі?

Чому не можна було сказати, що дача віддається у тимчасове користування і що там нічого не можна перебудовувати? Мене звинуватили в тому, що я погана господиня і не дбаю про свою родину.

Як із цим бути і що робити далі? Навіщо було нам щось давати, щоб тепер забирати?

Джерело