Мені 31 рік, чоловікові 35 років. Заміжня вже 13 років, є діти спільні 11 років і 4 роки. Жили спочатку добре.

Але з появою старшого сина чоловік став змінюватися, його не влаштовували труднощі та турботи щодо виховання дитини. Все я робила, ніколи ні в чому не допомагав.

Жили середньо, лаялися-мирилися, з’явилася друга дитина. Ситуація загострилася. Він не допомагав взагалі з дитиною та по дому, почав пити, до такого стану, що ноги не тримали.

Почав ображати, за не вимитий посуд чи за те, що дитина плаче і заважає йому спати. Після декрету я вийшла на роботу, заробляю гроші, менше, ніж він, звичайно, але вистачає.

Він під час декрету з другою дитиною не давав нам грошей, практично не купував продукти, але платив кредит за житло. Мені допомагали мої батьки, платили за квартиру, давали гроші на їжу та одяг.

Чоловік почав пити щодня. Приходить із роботи та спати. Поїсть те, що я готую для дітей. А у мене після роботи багато справ та уроки зі старшим зробити і молодшому час приділити, і зварити суп, помити посуд, тощо.

Лягаю спати після 12 ночі, а мій чоловік о 20:00-21:00 вже солодко спить. На вихідних може проспати всі два дні, нічого по дому не робить, навіть за собою посуд не миє, а якщо я попрошу його вимити посуд, він може його просто розбити, кинувши на підлогу.

Відро для сміття було переповнене одного разу ввечері, так він це сміття розкидав по всій кухні, сварив мене за те, що не викинула вчасно, змусив прибирати все. На дітей жодної уваги не звертає, наче їх немає.

Старший взагалі його оминає. Бо коли чоловік в такому стані, він може просто так підійти до нього та образити. Якось порвав футболку на ньому через те, що син поїв у кімнаті і за собою не одразу забрав посуд.

При цьому він навіть йому жодного слова не сказав за що таке відношення. Намагалася поговорити зі свекрухою, але вона мені не вірить і каже, що я сама все вигадую.

При кожній нашій сварці він дзвонить матері і скаржиться на мене, поливає мене брудом. Вона йому вірить. Зі мною він зазвичай не розмовляє тверезий, але потім він стає агресивним, шукає за що зачепитися.

Одного разу я попросила у нього гроші на новий телефон для сина, який він йому і пообіцяв на випускний. Чоловік грошей не дав, я пішла і взяла в нього з гаманця, то він мене схопив і сказав, щоб я йому віддала його негайно.

Сказав, що він не дасть ні на мене (що я не прошу), ні на дітей, ні копійчини. Вдома чую на свою адресу лише образи.

Інтимного життя у нас немає близько року, іншого у нього немає, він завжди після роботи йде додому та шукає втіхи в пляшці. Я розумію, що треба розлучатись, таку сім’ю вже не врятувати, але квартира записана на нього, вона в кредиті. Боюся зробити рішучий крок.

КІНЕЦЬ.