Тут часто пишуть свої історії жінки, чоловіки досить рідко. Я вирішив розповісти про своє життя, щоб було зрозуміло, що чоловікам теж часто-густо зовсім не просто в сімейному житті. Мене звуть Ярослав, я шкільний вчитель, мені 54 роки. Понад 20 років я прожив зі своєю дружиною, ми виростили двох синів. Вже рік я в розл ученні, але жодного разу про це не пошкодував. Я одружився з Тамарою з великого kохання.

Із самого початку нашого сімейного життя Тамара взяла на себе роль командира і почала все організовувати, вона постійно казала мені, що треба зробити. Я спочатку задоволенно охоче виконував її доручення, адже її дуже любив. Але з віком зрозумів, що перетворився на звичайного підкаблучника. Моя дружина завжди була незадоволена мною як чоловіком і здобувачем, завжди доводилося вислухати її причіпки і бурчання. Я робив усе, що вона казала, але задовольнити її просто неможливо.

Тут я все зрозумів. Мені хотілося нарешті відчути себе оціненим та kоханим. Я зрозумів, що багато років заплющував о чі. Тривожні дзвіночки були і на початку наших стосунків. Наприклад, мама Тамари була таким самим незадоволеним життям жінкою. Ще тоді мені треба було зрозуміти, що яблуко від яблуні недалеко падає, і не одружитися з нею. З одного боку, мені шkода всі витр ачені роки, але з іншого боку, я радий, що зрештою ухвалив правильне рішення і вирішив з нею розл учитися.

КІНЕЦЬ.