У нашій сім’ї радість єдиний син збирається одружитися.

З його нареченою Вікою ми знайомі давно.

Дівчина нам подобається, вона мила та порядна. Ніхто ніколи кривого слова про неї сказав та й з людьми вона завжди привітна. Нашого Дмитра кохає по-справжньому. Це видно неозброєним оком.

Син навчається на останньому курсі університету. Робити весілля планує одразу після випускного. Влаштувався на роботу, щоб якусь копійку заробити.

Через ті підробітки світу білого не бачить, а йому ще державні іспити складати.

Я, як і будь-яка інша мати, хвилююся за свою дитину й хочу допомогти.

Останні 6 років ми з чоловіком усі свої гроші вкладали в освіту Дмитра.

Тож жодних заощаджень не мали.

Як на зло, мене скоротили на роботі. Невдалі пошуки нової, підштовхнули мене на сміливий крок. Я вирішила їхати на заробітки за кордон.

Поговорила з чоловіком, ми порадилися й вирішили їхати разом. На його зарплаті особливо не розженешся.  А так зможемо заробити більшу копійку і йому буде за мене спокійніше.

Попередили сина й відправилися в дорогу.

Пів року ми важко працювали й заробили гарну копійку. Я була спокійна. Ми зможемо не лише зробити для Дмитра свято, а й дати молодятам гроші на перший внесок за власну квартиру. Буквально за тиждень до нашого повернення додому, мій коханий ошелешив новиною.

Сказав, що додому повертатися не планує, бо зустрів іншу жінку. У них, бачте, кохання.

Я запитала, чи подумав він про сина і що я маю йому казати. Чоловік відповів, що Дмитро вже дорослий та має його зрозуміти. На старість років геть розум втратив.

Прuнuжуватuся я не збиралася.

Це його діло, не хоче – не треба. Та біда в тому, що він зник зі всіма нашими заробленими грішми.

Я була геть розбита. Скільки часу витратила марно. Шукати його у чужій країні у невідомому мені місці те саме, що шукати голку у стосі сіна.

В Україну повернулася ще біднішою, ніж їхала звідси.

Синові про це все вирішила не розповідати. Не хотіла засмучувати дитину перед весіллям. Свою обіцянку допомогти порушити не могла, тож продала квартиру. Натомість організувала дітям весілля їхньої мрії.

Гроші, які залишилися від продажу подарувала Дмитру. Вони з дружиною додали їх до весільних й купили однокімнатну квартиру. На перший час ідеальний варіант для подружжя. Сама ж почала орендувати. Через рік й моє життя знову повернувся колишній. Зізнався, що життя з іншою жінкою виявилося не таким, як він собі уявляв. Просився назад, благав пробачити.

Я жінка не злопам’ятна, пробачила, але назад не прийняла.

Він зробив свій вибір, тож нехай більше на мене не розраховує.

КІНЕЦЬ.