Мама відмовилася приходити до внучки на день народження, сказала, що мої діти її не люблять, і що для них інша бабуся важливіша, тому вона не піде туди, де її не чекають.

Моя рідна мама на мене ображається, що у мене з свекрухою склалися кращі стосунки, ніж з нею. Це не зовсім так, як вона каже, але якась доля істини в цьому є.

Мені 35 років, а мамі моїй 60. Вона заробітчанка, вже 10 років живе і працює в Іспанії. За цей час, поки її не було вдома, я вийшла заміж, і у мене народилося двоє діток. Мама приїжджає додому щороку на Різдво, але більше 3-х тижнів вдома не буває, тож зрозуміло, що мої діти її знають не так добре, як маму мого чоловіка.

Свекруха у мене хороша, я би мала гріх, якби сказала про неї щось погане. Вона мені дуже допомагала і допомагає з дітьми. Мами поряд не було, тож вона допомогла мені виростити і старшу доньку, і молодшу. Діти її знають з народження, бігають до неї в гості, бо живе вона недалеко від нас.

Старша донечка вже в початковій школі вчиться, а молодша ще в садочок ходить, тому мама чоловіка і водить дитину в школу, і забирає, і уроки робить, а для мене це неабияка підмога. Я вже на роботу вийшла, чоловік теж працює, тому допомога бабусі нам дуже на руку. І головне, що робить вона це щиро.

В неділю діти самі просяться до неї, бо знають, що бабуся обов’язково пригостить їх чимось смачненьким. Особливо вони люблять її варенички. Свекруха дітей моїх дуже любить, і вони відповідають їй взаємністю.

Приїхала моя мама з Іспанії і цього року у відпустку, прийшла до нас в гості, дітям привезла цукерки, дала по 50 євро. Вони чемно подякували, а мама образилася, що вони її навіть не обійняли. Я їй пояснюю, що їм треба звикнути до неї, а вона стала мене звинувачувати, що це я винна – не навчила своїх дітей, що вона теж їхня бабуся, і її теж треба любити.

На початку лютого у моєї молодшої донечки був день народження, ми запросили обох бабусь. Свекруха прийшла, а моя мама відмовилася, бо сказала, що мої діти її не достатньо люблять, і вона такого ставлення не заслужила.

Мама стала говорити, що більше жодного євро вона нам не дасть. Але, якщо розібратися, то вона особливо нічого і не давала, бо всі зароблені гроші вкладає в свій будинок. А ми з чоловіком живемо окремо, і на його території.

На мамині гроші я не надіялася, і не збиралася надіятись. Мені неприємно, що у нас стосунки чомусь не складаються. Але ж я не винна. Чи винна?

Що мені робити? Як згладити цю не дуже приємну ситуацію? Чому моя мама так себе поводить?

Джерело