На одну пенсію мені жити важко, тому я вирішила, що підроблятиму трохи. Я вмію шити, тому стала трохи шити людям одяг на замовлення. Складного я не брала, лише простенькі речі. А нещодавно невістка моя дізналася про це, її наче підмінив хтось

Якось так вийшло у мене, що після виходу на пенсію я вже один рік, як займаюся індивідуальним пошиттям одягу для жінок вдома.

Для мене це звична справа, адже я все життя пропрацювала швачкою, багато шила в своєму житті і легких виробів і важких, я люблю свою роботу і завжди любила.

Я люблю шити, це мені подобається і, щиро кажучи, виходить добре, тому займаюся цим із великим задоволенням.

А коли бачиш радість клієнток від отриманого результату, то з’являється відчуття своєї потрібності і корисності в цьому житті.

У мене є двоє онуків, я бабуся.

Хлопчики мої вже підросли, але їм ще потрібний догляд.

Невістка моя постійно відводить і забирає їх у школу і зі школи, водить за різними секціям та гурткам.

У неї на це йде більше половини часу вдень, тому у неї особливо можливості зайнятися своїми справами немає.

Нещодавно Оксана почала натяками мені говорити, що і я могла б взяти участь у вихованні моїх рідних онуків, їх діточок.

Це стосувалося того, щоб водила їх у школу та на гуртки, замість неї. А також, коли вона буде займатися домашнім господарством.

Все одно я на пенсії і часу у мене достатньо.

Я і не проти допомагати своїм дітям, а тим паче сидіти з онуками своїми.

Чим я і займаюся у вихідні дні.

Але будні дні у мене все розписано по хвилинах, хоча я на пенсії, але у мене є і свої справи, я зайнята людина.

Я повинна встигнути підготувати замовлення до певної стадії, щоб клієнтка могла прийти і здійснити примірку вже готових викройок.

А так як у мене клієнток багато, то цей процес і займає весь день, є жінки, які постійно одяг у мене шиють, самі розумієте, що жінки у віці хочуть одяг зручний, якісний і комфортний, а я стараюся зробити все, що подобається їм.

Виходить, що я працюю повноцінний робочий день, тільки просто в себе вдома, тому може здаватися, що я весь час сиджу біля телевізора і нічим не займаюся.

А потім, зазвичай, мені ще потрібно приготувати їжу і виконати усю свою домашню роботу, бо допомогти мені нікому.

Її за мене теж ніхто не зробить. Ось і виходить, що я вільна тільки в суботу і неділю.

Але Оксана все вважає, що раз я на пенсії і вдома знаходжуся, то часу у мене достатньо і на роботу з клієнтами, і на багаторазові походи з онуками по їх гуртках.

Вона зовсім не може зрозуміти, що підготовка замовлення та шиття одягу займає дуже багато часу у мене, адже це дуже клопітка праця.

А якщо я не буду шити, то залишуся без підробітку, це зрозуміло, бо за просто так мені ніхто гроші давати не буде.

А на мою пенсію особливо гарно не поживеш, після сплати комунальних послуг зовсім мало грошей залишається.

Навіть самого елементарного, і того не зможу собі дозволити.

Але невістка моя все не вгамовується.

Почала мого сина просити постійно, щоб він почав мене вмовляти.

Мовляв, я ж в першу чергу бабуся рідна своїм онукам, а потім вже все інше.

На цьому ґрунті у мене з моїм сином постійні суперечки, бо він теж тягне за дружиною своєю, перестав розуміти мене.

Він теж не вірить, що я цілими днями займаюсь замовленнями.

Зате додаткову копійку від мене беруть вони з величезним бажанням, коли я допомагаю їм.

Вони не запитують де я беру гроші, коли їм допомагаю.

Тільки ось зрозуміти мене, не вважають за потрібне, вони вважають, що я щось неправильно роблю.

Я вважаю, що дітей вони народжують для себе, а не для бабусь і дідусів, це їх рішення, їх відповідальність.

Тим більше що невістка не працює, у неї теж є вільний час, а я періодично їм допомагаю.

Чому в такому разі, я повинна на шкоду собі намагатися догодити своїй невістці? Я ніколи ні на кого не розраховувала, тому і зараз сама займаюся підробітком і ні від кого нічого не чекаю.

Розумію, що в наш час і молодим сім’ям дуже важко, тому не хочу бути тягарем для когось.

А нещодавно я взагалі перестала давати своїм дітям гроші, бо зовсім ні за що не мають мене, ніякої вдячності чи поваги я не бачу від них.

Так вони відразу це помітили.

На їх питання чому, я відповіла, що якщо мені доведеться кинути підробіток, то і моєї пенсії мені буде недостатньо для нормального існування.

А якщо справи підуть таким чином, то я буду просити додаткові кошти у них.

Сподіваюся, що мій натяк теж прийнятий до уваги і невістка з сином тепер добре задумаються перед тим, як просити, щоб я весь час приділяла онукам.

Я дуже їх люблю усіх, але мені теж хочеться жити гідно у такий непростий час, тому сама поки продовжую підробляти.

не знаю, чи правильно я чиню, що перестала їм допомагати. Бачу, що вони ще більше віддалилися від мене?

Як мені правильно чинити?

КІНЕЦЬ.