Ми з моїм чоловіком почали зустрічатися у школі, а закінчивши університет, одружилися. Всі наші друзі та родичі захоплювалися історією нашого кохання. Вони говорили, що подібні історії можна зустріти хіба що у фільмах чи на сторінках книг. Напевно, саме там і було місце.

На кожну нашу річницю я намагалася організувати щось таке, що запам’яталося б на довгі роки. Так і на нашу 6-ту річницю я забронювала столик у нашому улюбленому ресторані, де завжди панує якась особлива атмосфера.

Так ось, все було готове. Я гарно вклала волосся, одягла червоне плаття — все, як треба. Чекала я вже на чоловіка вдома, але він прийшов з несподіваними новинами.

Чоловік сказав відразу, що нам час розлучитися. Після цих слів мій мозок відключився, і відмовлявся приймати будь-яку інформацію. Я тільки фрагментами пам’ятаю слова чоловіка, що він уже 2 роки мені зраджує і таке інше.

Я сиділа на дивані з кам’яним обличчям. Всі мої емоції, почуття – все вмить відключилося. І це було захисною реакцією мого організму, мабуть, щоб я не збожеволіла.

Чоловік зібрав речі і пішов, а я так і провела ніч, сидячи на цьому чортовому дивані. Моє тіло не слухалося. Я ні на мить очей не зімкнула: намагалася уявити своє життя без чоловіка, не виходило.

КІНЕЦЬ.