– В 45 років заміж? Мамо, а ти про нас подумала? Та й що люди скажуть? – намагалася я напоумити свою маму, коли вона нам заявила, що буде влаштовувати своє особисте життя.

На той час мені було всього 20 років, а моїм сестрам-близнючкам по 18. І ось так, маючи трьох дітей, мама надумала виходити заміж.

З нашим батьком мама вже була давно розлучена. Сімейне життя у них чомусь ніяк не складалося, і я, як старша дитина, все це бачила.

Мамі було важко з трьома дітьми, а від батька не було жодної підтримки. Я регулярно помічала те, наскільки він роздратований повертається додому після роботи, адже не хоче чути вічний плач дітей.

У якийсь момент батько заявив, що було б непогано, якби ми купили більш простору квартиру, адже йому вдалося накопичити велику суму грошей, якої вистачило б на придбання трикімнатного житла, щоб усім місця вистачало.

Мама раділа найбільше, адже вже давно планувала говорити з батьком щодо розширення житлової площі, але він сам запропонував переїхати.

Ось тільки раділа вона недовго, адже ніхто не очікував, що після підписання матір’ю документів про продаж житла тато виставить його на продаж, і отримавши гроші, просто кине нас.

З того часу, як він позбавив нас даху над головою, ми його не бачили і зовсім не знаємо, де він живе. Лише через кілька років нам вдалося дізнатися причину того, чому він покинув нашу сім’ю, з’ясувалося, що йому було важко справлятися з обов’язками батька і він просто захотів жити вільно.

До того ж, майже відразу у нього вже з’явилася нова дружина, яка була набагато молодшою за нього і найважливіше, що в неї не було дітей, тому для нашого тата вона стала ідеальним варіантом.

Батько зник з нашого життя, а мамі довелося ростити і доводити до людей нас самій. Оскільки нашу квартиру мама дозволила батькові продати, то певний час ми жили на орендованих квартирах, а потім нам у спадок від маминої бабусі дісталася маленька однокімнатна квартира, але ми раділи і тому.

Придбати більш просторе житло ми не мали змоги, бо мама й так отримувала мінімальну зарплату, якої ледве вистачало на наше харчування.

Я чим могла допомагала мамі, тому рано подорослішала, адже розуміла і свою відповідальність. Я і сама добре вчилася, і сестрам допомагала. Також прибирала, прала, готувала – одним словом, робила все так, щоб мамі було легше.

Як тільки тато покинув нашу сім’ю, ми більше нічого не знали про його життя і навіть не чекали на нього, адже він вчинив дуже підло та еrоїстично. Крім цього, родичі тата також не хотіли виходити з нами на зв’язок, мабуть, батько їх про це попросив, адже всі вони чудово знали, що якщо ми зателефонуємо, то обов’язково почнемо вимагати надати нам хоч якусь допомогу.

У мами на той момент навіть думок не було про пошук іншого чоловіка, адже вона думала тільки про те, як забезпечувати нас, дітей, вільного часу у неї практично не було.

Ось тільки одного разу все змінилося, коли ми всією сім’єю вирішили прогулятися в парку, а вона раптово засумувала і сіла на лавочку. Поруч із нами пройшов чоловік, який глянув на неї і вирішив підійти до нас, щоб поцікавитися, чому мама настільки засмучена.

Та тоді діалогу у них не вийшло, мама щось йому не дуже приємним тоном відповіла, і він пішов. Я навіть не очікувала, що ми зустрінемося з ним знову, але це сталося. Наступного разу йому вже вдалося нормально поговорити з матір’ю, бо вона вже була налаштована доброзичливіше.

Я бачила, як їхні стосунки розвиваються, бо незабаром цей чоловік навіть запропонував нам усією сім’єю переїхати до нього жити, не звертаючи уваги на те, що моя мати візьме із собою трьох дітей.

На моє здивування мама дуже швидко погодилася, але і я, і мої сестри спочатку були дуже проти, щоб мама виходила за нього заміж, ми щиро вважали, що вона вже не в тому віці, щоб одружуватися.

Але щоб ми там не говорили, мама нас не стала слухати і розписалася з дядьком Дмитром. У нас не було іншого виходу, як змиритися.

Та далі почалися несподіванки, приємні в основному. Мамин чоловік дуже добре ставився не лише до неї, але і до нас, так що незабаром я почала називати цю людину татом, адже вона справді ставилася до мене набагато краще, ніж рідний батько.

Коли я виходила заміж, то свого рідного тата я навіть не шукала, бо не хотіла бачити його у себе на весіллі. Зате на почесному місці поряд з мамою сидів дядько Дмитро, якому за короткий проміжок часу вдалося завоювати нашу прихильність.

Зараз я живу в нашій однокімнатній квартирі, а сестрички ще з мамою і вітчимом. І коли я сказала, що чекаю дитину, тато Дмитро дав гроші, щоб ми змогли придбати собі більше житло.

І як це називається? Рідний тато нас обдурив і залишив практично на вулиці, а чужа людина так підтримала і допомогла!

Джерело