На христинах ми з чоловіком ледь не впали, коли почули, як невістка і син назвали нашого онука. Я і так їй сказала:

— Настю, я до онука так звертатися не буду. Для мене він хай буде Славою, там чи ще кимось. Але це ж треба було таке втнути!

Ви не повірите, коли сиділи за столом і вітали дитину, у мене аж вуха зверталися в трубочку. Це ж треба було дати дитині ім’я Жирослав. А невістка каже за столом:

— Це старовинне українське ім’я, так називали раніше хлопчиків, щоб їхня доля склалася багато, щоб вони жили в достатку. Жир – це значить достаток, це значить багатство, заможна і добра доля.

Мій чоловік аж скривився, але стримався, промовчав.

— Ну, багатство — то багатство, — пробурмотів він.

— Але ж, Настю, ти хоч сама розумієш, що в сучасному світі звучить воно, м’яко кажучи, так собі?

Невістка відмахнулася:

— Це ваше покоління ще по-радянськи думає! Ми хочемо, щоб у сина було унікальне ім’я, щоб воно виділялося!

Я тільки зітхнула.

Син мовчав, сидів, ніби води в рот набрав. Я його очима питаю: «Ну, а ти що скажеш?» А він мені тільки плечима — мовляв, уже пізно сперечатися.

Родичі за столом теж переглядалися. Дехто делікатно кашлянув, дехто посміхався, а старша сестра чоловіка, наша тітка Ганна, так прямо і сказала:

— Це ви про дитину зовсім не подумали! Як йому буде в школі? Як його дражнитимуть?

Але Настя стояла на своєму.

— Діти завжди знайдуть, до чого причепитися! А Жирослав — це гарне, сильне ім’я!

Чоловік після цього мовчки вийшов на балкон подихати повітрям. А я сиджу і думаю: «Що ж робити? Як із цим змиритися?»

Після свята я ще раз поговорила із сином, коли Настя вийшла з кімнати.

— Андрію, ну скажи чесно, це ти хотів так назвати дитину?

Він зітхнув.

— Мамо, чесно? Та ні, я взагалі думав, що буде Данило чи Максим. Але Настя наполягла. Ти ж її знаєш. Вона сказала, що це ім’я — її мрія, що якщо я її кохаю, то підтримаю. Ну я і погодився.

— А сам ти як думаєш?

— Мені не дуже подобається, це правда. Але вже пізно. Документи подані, всі вітають, хрещення пройшло. Що робити?

І я от теж питаю вас, читачі сайту, що робити?

Як бути, коли ім’я онука на вухо мені давить, а виправити вже нічого не можна?

Змиритися, чи якось натякати, що потім можна все ж таки змінити хлопчику ім’я?

Джерело