На другому поверсі я побачила дітей, які сиділи біля дверей і nлакали. Вони були брудні і недоrлянуті. Я зрозуміла, що вони були з неблагополучної сім’ї. Чому їхні батьки не пускають їх до квартири, для мене було дивним. Невже вони не переживають, за своїх доньок?

Звати мене Галина. Я викладаю англійську мову в університеті і підробляю репетитором. Я ходжу до учнів додому через те, що я живу у невеликій квартирі з чоловіком та двома дітьми. У нас завжди шумно і неможливо зосередитись на навчанні.

Одного разу я поїхала до своєї учениці додому, вона жила у іншому кінці міста в багатоповерхівці. Мені довелося підійматись сходами на шостий поверх, бо не працював ліфт. На другому поверсі я побачила дітей, які сиділи біля дверей і плакали. Це були дві дівчинки, на вигляд старішій дівчинці було шість, а молодшій – чотири роки. Я хотіла до них підійти, але діти встали і пішли сходами вниз.

На дворі було прохолодно, а дівчатка були легко одягнені. Вони були брудні і недоглянуті. Я зрозуміла, що вони були з неблагополучної сім’ї.

Я постукала у двері до учениці і мені відкрила її мати. Я вирішила запитати її про дітей, яких бачила у під’їзді. Жінка сказала мені, що ці діти живуть у квартирі на другому поверсі. Їхні батьки є безвідповідальними, вони не дбають про дітей, а постійно запрошують гостей і роблять гулянки.

Сусіди вже не одноразово звертались до органів опіки та піклування, щоб вони забрали сестричок у дитячий будинок. Але нічого це не дало.

– Кожного дня подружжя влаштовує гулянки, а дітей виставляє на двір. Коли дівчатка просяться додому, то мати та батько не відкривають їм двері. Діти ходять голодні, тому сусіди час від часу їх годують та дають їм теплий одяг. – сказала мати моєї учениці.

– Ви маєте зараз звернутись до органів опіки та піклування ще раз.

– Та викликали ми їх, а вони не їдуть. Скоро буде зима і я боюсь, щоб діти на дворі не замерзли.

Після розмови я провела урок. Моя учениця дуже швидко все запам’ятовувала і ми добре вивчили потрібну нам на тему.

Я попрощалась з ученицею і її матір’ю та пішла на сходову клітку. На другому поверсі я знову побачила дітей, які сиділи під квартирою. Мені їх було дуже жаль.

Я не розумію, як можна так чинити з дітьми. Чому їхні батьки не хочуть їх впустити до квартири? Невже вони не переживають, що їхні доньки замерзнуть надворі?

КІНЕЦЬ.