Мама мого чоловіка ще з самого початку була проти нашого одруження. Вона щиро про це говорила. Декілька років Світлана Михайлівна робила все, щоб нас посва рити, але в неї не вийшло. Після шести років стосунків із Валерієм він зробив мені пропозицію. Я погодилась.

Згодом свекруха зрозуміла, що іншого виходу вона не має, і вона швидко змінила свою позицію. Світлана Михайлівна почала хвалити себе. Мовляв, вона найкраща мама у світі, адже виростила такого сина, як Валерій. А я маю дякувати за коханого. Валерій у мене справді хороша людина.

Вихований, добрий, веселий. Але не думаю, що ці риси є виключно заслугою його матері. Він дорослий чоловік і сам може приймати рішення. На щастя, після весілля ми почали жити окремо.

З того часу зустрічі з його мамою були двічі на рік. До Світлани Михайлівни ми приїжджали на День Народження та на Великдень. Свято свекрухи – це для мене той ще виклик. Цього дня свекруха запрошує своїх знайомих та рідних.

Вони всі збираються, а приготування святкового столу лягає на мої плечі. Два дні я гну спину на кухні, щоб потім подружки моєї свекрухи говорили, яка вона чудова господиня. Замість подяки, свекруха ще й критикує мене. То я салат не так нарізала, то м’ясо несмачно запекла.

А голубці в неї виходять набагато смачніші за мої. Але проблема в тому, що я жодного разу їх так і не їла. На цей раз було так само. Два дні ми з чоловіком їздили супермаркетами і купували продукти.

Ще за два дні до свята приїхали до свекрухи допомогти із приготуванням столу. Додому ми повернулися пізно. Але я помітила, що наш домашній улюбленець кіт Мурзік захво рів . Він лежав, відмовлявся від своєї улюбленої їжі, зовсім не пив.

Ми дуже зляkалися, тож негайно кинулися до ветеринара. Нам призначили ліkи та сказали протягом двох днів спостерігати за твариною. Тоді я порадилася з Валерієм та вирішила, що до мами поїде він сам. Наступного дня вранці я зателефонувала свекрусі, привітала її з Днем Народження та попередила про свою відсутність на святкуванні.

Минуло три дні. Наш кіт видужав, все погане було позаду. Того ж дня мені зателефонувала свекруха. Вона говорила, що я покинула її в такий день, а їй самій довелося накривати на стіл, розважати гостей та все прибирати.

Через це у неї піднявся тиск і розболілася голова. Всю ніч свекрухи було дуже поrано. Мовляв, я проміняла її на якусь тварину. Якщо для нього це просто тварина, то для нас він є членом сім’ї. І мені аж ніяк не шкода пропустити застілля заради Мурзика.

КІНЕЦЬ.