На час свого ремонту моя мама переїхала до нас. Я знала, про її важкий характер, але все ж надіялася, що все в нас буде добре. Перший тиждень так і було.

А після мама взялась за старе. “Так я тебе і не привчила до порядку”.

В суботу ми з чоловіком хотіли відіспатися, але мама увірвалася з відром води і ганчіркою в руках зі словами, пора генералити. А після одним помахом руки, скинула з шафи мій і чоловіка одяг. В цю ж хвилину я викликала їй таксі!

Я жила і мріяла, що коли закінчу школу, то нарешті з’їду від батьків. Тато мій тихенький і ніколи проти мами не йшов, а покірно слухав її зауваження і робив, як вона того вимагала.

Я ж також мала робити все так, як того хотіла мама. Кожної суботи в нашій квартирі мились вікна, і робилось генеральне прибирання, бо вона жити в безпорядку не буде.

Ви собі не уявляєте, скільки разів з моєї шафи вивалювались через її руки мої речі. Все мало бути розставлено, як це бачить вона. Якщо мама бачила пилинку на столі чи телевізорі, то про це знали всі і навіть сусіди.

Ось тому, коли я вступила на навчання, то одразу ж перебралася в гуртожиток. Там, з дівчатами по кімнаті я нарешті видихнула і пообіцяла собі, що більше ніколи не буду жити з мамою під одним дахом.

Я вже давно заміжня. Живемо з чоловіком і двома синочками окремо. Мама вже три роки, як самотня, тата нашого не стало.

Я з мамою зустрічаюся, в нас були гарні стосунки, але все це тому, що живемо ми порізно, бо характер мами з роками став ще гіршим.

І ось місяць тому моя мама затіяла грандіозний ремонт, а все тому, що потрібна була термінова заміна сантехніки.

Ось вона й додумалася, що на цей час я прийму її в своєму домі.

Ви знаєте, я знала, що буде не легко, але чоловік мене заспокоював і казав, що він завжди мене захистить, та й квартира наша і ніхто не заставить мене жити за чужими правила.

Мама перший тиждень і справді жила так, що ми її й не чули. А вже починаючи з другого, почались непорозуміння. Прийшовши додому я побачила, що в шафі, де лежали крупи, тотальна перестановка.

В мене ті каші, якими я користуюсь частіше, були ближче, інші – дальше. Тепер же все стояло вискладкно чуть не по кольору.

“Я не могла дивитися на цей бардак”, – відповіла мені мама.

Наступного дня в рух пішли сковорідки, каструлі, ложки і тарілки. Все було перескладено і нічого не лежало на своїх місцях. Щоб дотягнутися до улюбленої сковорідки, мені доводилося перегребсти всю шафку.

Але мама і тут пояснювала, що так набагато краще, бо це вона зробила, а вона мама і краще знає.

“Ти вже сама дружина і мама, але так і не навчилася господарювати на власній кухні”.

А потім була субота. Ми хотіли з чоловіком довше поспати, але в кімнату увірвалась мама з відром води і тряпкою. “Ставай, бо треба генералити”.

Я ніби в минуле повернулася. Чоловік повернувся на другу сторону і намагався ще трохи поспати, але моя мама і йому роботу знайшла, лампочку перекрутити на загальному коридорі.

Поки я сонна бігала з тряпкою витираючи пилюку, моя мама відкрила шафу і помахом однієї руки викинула на підлогу з шафи весь мій і чоловіка одяг.

“Так я тебе до порядку і не привчила”.

“Мам, та мене нудить від твого порядку. І взагалі, це вже перебір. Я викликала тобі таксі. Де хочеш, туди і їдь, тільки щоб очі мої тебе не бачили.

Мама сідала в таксі дуже на мене ображена, але я знаю, що вчинила правильно, бо це моя квартира, моє життя і мої правила…

Джерело