Нещодавно моє життя круто змінилося. Ще вчора я був найпопулярнішим хлопцем в університеті та всі дівчата хотіли зі мною зустрічатися, а зараз від мене всі відвернулися та удають, що ми незнайомі.
А все це лише через те, що я більше не такий багатий, як був раніше.

Річ у тім, що мій батько донедавна був багатим бізнесменом, його в нашому місті всі дуже поважали. Та сталося так, що його партнер по бізнесу його кинув на гроші та тепер ми бідні. Батьку довелося брати кредит, щоб і надалі оплачувати моє навчання.

Щоб йому допомогти мені довелося влаштуватися на роботу. Проте, щоб влаштуватися на роботу, мені не вдалося скористатися зв’язками батька. Тому, що його колишній партнер по бізнесу ще й розпустив про нього чутки, яким, як не дивно, усі повірили.

Довелося йти працювати в компанію, яка займається вивезенням сміття. Коротко кажучи, я став сміттярем.

Про це я розповів лише своєму найкращому другу Володимиру, але він не втримав язика за зубами та уже через день про мою нову професію гудів увесь університет. Жодні мої пояснення не допомогли. Мама мене втішає, каже, що я не завжди буду працювати на тій роботі.

У мене навіть було бажання покинути навчання та батько мене переконав, сказав, що ми впораємося, а друзі, які відвернулися від мене лише через те, що я працюю сміттярем, насправді несправжні та добре, що саме життя позбавило мене нещирих людей.

Скоро у нас буде вже нарешті випускний та цій ганьбі настане кінець. Глибоко в душі я розумію, що батько має рацію, але мені зараз дуже самотньо без друзів, я не маю з ким проводити вільний час. Ні друзів, ні дівчини у мене немає.

На випускний я не пішов, оскільки там мені немає з ким спілкуватися, мені вже несила терпіти оці насмішки. Важко навіть уявити як зараз важко батьку, адже він взагалі без роботи. Не кажучи вже про те, що від нього відвернулося набагато більше так званих друзів.

КІНЕЦЬ.