Одного разу до священика прийшла молода жінка і сказала:

– Два роки тому ти одружив нас з чоловіком. А зараз розведи: не хочу більше з ним жити.

– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик.

Жінка пояснила:

– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми кожен день скандалимо.

Священик, здивувавшись, запитує:

– Причина тільки в цьому?

– Так, я не хочу жити з людиною, у якого такий недолік, – відповіла жінка.

– Розвести-то я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся ти додому, випечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери в будинку: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик.

Жінка пішла додому і, не відкладаючи, взялася за справу.

Зайшла до сусідки і попросила:

– Марія, позич мені склянку води.

– У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?

– Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, – вдалася в пояснення жінка. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:

– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка …

Після жінка вирушила до іншої сусідки, щоб попросити солі.

– У тебе сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?

– Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення … – каже та жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:

– Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.

Так, до кого б ця жінка не заходила з проханням, від усіх чула скарги на чоловіків.

Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священика і віддала – зі словами:

– Спасибі тобі, спробуй мою працю разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розлучати мене з чоловіком.

– Чому? Що сталося, доню? – запитав священик.

– Мій-то чоловік, виявляється, краще за всіх! – відповіла йому жінка.

КІНЕЦЬ.