Свого сина мені довелось віддати до садочка у два роки. В ті часи декретна відпустка надавалась лише на один рік. І самі розумієте, як важко покинути однорічну дитину та іти на роботу з ранку до вечора.

Спочатку мені багато допомагала мама. Але потім вона сказала, що не може сама справлятись із дитям кожного дня. Тому і вирішено було віддати дитину в садок.

Взагалі мій син дуже рідко хворів, але коли почав відвідувати садок, то ми не встигали лікувати його. Ми часто із батьками інших діток обговорювали це питання, оскільки ланцюжком хворіли всі і так по колу.

Я не могла брати лікарняні на роботі кожного дня, мене вже просто не розумів шеф. Більше доводилось сидіти вдома, ніж працювати.

Якось одна із матусь розповіла, що чула про випадок у іншому садку міста.

Там вихователям пообіцяли премію, якщо за цілий місяць ні одна дитинка не захворіє. І вони впорались із цим, всі були здорові та неушкоджені.

Потім одна бабуся розповіла, що її знайома вихователька розповідала про свій досвід на роботі. Часто із колегами вони скаржились на велику кількість дітей у групі, не могли впоратися із всіма, тому придумали хитрість.

Коли діток клали на денний сон, то відкривали кватирки і когось таки продувало.

Коли діти хворіли, то в садочок не ходили. Отак і виходило, що кожного дня група була неповна. Гроші то ті самі платять, а роботи то менше і легше.

Мене аж перетрусило від таких історій. Виявляється, коли приводиш дитину в садок, то треба особливо цікавитись, чи часто там діти хворіють, щоб потім  не переживати за своє чадо.

Я просто шокована, що люди здатні на такі підлі вчинки, ще й стосовно діток.

КІНЕЦЬ.