Ми з моїм чоловіком, Денисом, вже чотири роки одружені. Я виходила заміж уперше, а для нього це було друге весілля. Нашому спільному сину Ярославу два роки, але ще у чоловіка залишився восьмирічний син, Максим, від першого шлюбу.

Сім’ю я не руйнувала і нікого не забрала, адже зустрілися ми з Денисом тільки після того, як він розлучився. У минулі стосунки він мене майже не присвячував. Однак дав зрозуміти, що матеріально допомагає виплатами Максиму та зобов’язаний його відвідувати.

Я цьому не перешкоджала, адже це мені зовсім не заважало. Хлопчика я зовсім не бачила, із колишньою дружиною чоловік майже не спілкується. Хіба що у разі потреби, а їхні зустрічі відбуваються за межами нашого будинку.

Як і скільки мій чоловік виплачував на Макса мені невідомо. Але грошима ми не обділені, він заробляє цілком достатньо. Нашому синові ми приділяли багато часу, Денис мені всіляко допомагав. У нас з’явилася няня для Ярослава і загалом все було чудово.

Як чоловік і говорив, він не забував бачитися і зі старшим сином. Так би далі й жили, але одного квітневого дня Максим опинився разом із чоловіком на порозі нашого будинку.

– Оскільки моїй колишній дружині не до сина з її життям, що активно налагоджується, Макс поживе з нами до липня. Потім поїде путівкою до оздоровчого табору. Для дитини так буде найкраще.

Ось що я почула від чоловіка, коли він прийшов додому.

Природно, у мене були причини обуритися. Він просто ставить умову, не обговорюючи це зі мною. Ускладнює ситуацію і те, що я зовсім не знаю хлопчика і як з ним взаємодіяти, адже саме мені доведеться основний час проводити з ним, поки чоловік на роботі.

Сказавши це Денису, я лише почула, що його син повноправний член сім’ї й буде тут, скільки захоче. Мені належить знайти з ним спільну мову, в чому чоловік допоможе у разі виникнення проблем.

– Ти не повинна стати йому другою матір’ю. Знайди до нього підхід і просто не давай йому думати, що він тут чужий. Він мій син, все ж таки.

А для мене за фактом син Дениса чужий. Однак налагодити стосунки з дитиною не було непосильним завданням, і я не стала заперечувати це. Я відразу почала робити спроби з ним поговорити, порозумітися, але мене і Ярослава, дитина сприймала як ворогів.

Можу лише здогадуватися, що могло бути причиною такої поведінки, може дитячі ревнощі, а може й розповіді матері, адже поводився він, відверто кажучи, не дуже. І більше уваги йому не могло діставатися, адже в мене ще є Ярик. А коли приходив чоловік, він з недовірою ставився до моїх слів про те, що мені важко знайти контакт із його сином.

– Будь терпиміше і намагайся краще. Ти знаєш, що діти відчувають, коли до них ставляться негативно, – сказав мені чоловік.

Можливо, разом із батьком цей хлопець і не влаштовував концертів. А ось мене всіляко виводив, як міг майже в усьому, чи то речі, чи страви, чи якесь звичайне зауваження, на яке він зовсім не відгукувався, і тоді мені доводилося підвищувати голос.

Згодом невдоволення чоловіка тільки наростало. Може, син йому щось таке й розповідав, адже ми щодня приходили в зіткнення з цього приводу. Денис робив висновки, що мені байдуже, адже я не хочу якось посприяти цьому. І взагалі, що мені його Макс не милий.

Тут мені вже набридло мовчати, і я прямо запитала, чому я маю любити чужу дитину. Виконувати всі його забаганки, адже це його мати почала активно міняти щось.

– Чи скоро повернеться Максим додому, до мами? Може в її особистому житті дитині взагалі немає місця? Обсипала я чоловіка питаннями, які давно мені не давали спокою.

– Якби я знав. Це складна ситуація. Скільки знаю Наталю, у неї завжди були подібні сюрпризи. Вона хотіла взагалі в інтернат його віддати, нібито щоб не заважав. Я не мав вибору, забирати його чи ні.

Я була просто в шоку. Ця жінка була готова віддати свою дитину незрозуміло куди тільки тому, що вона їй могла заважати крутити романи? Денис вирішив не розвивати цю тему, проте мені й цього вистачило, щоб не спати добру половину ночі. А якби я так вчинила зі своїм Яриком, віддаючи його в таке місце? Добре, що я такого не допущу, і це дало мені можливість побачити Макса в іншому світлі.

Чарівництва не сталося, і проблеми так одразу не вирішилися, але я правда змінила ставлення до сина чоловіка на більш ніжне і дбайливе, приділяючи йому увагу, активно з ним розмовляючи.

Допомагаю собі за допомогою літератури, яка присвячена схожим випадкам та намагаюся щось застосовувати у житті. І я почала бачити зміни в Максимі, який помітно відкрився нам. Йому подобається грати з нашим сином, і він навіть пропонує свою допомогу з домашніми справами. Чоловік також приділяє увагу Максу та Ярику, не забуваючи підтримувати й мене.

– Знайшла собі мужика з минулим, а говорила я тобі, таке може статися, – невдоволено говорила мама. А тепер і вирішуй це.

– Мам, все буде добре. Так, спочатку було нелегко, але зараз ми стали розумітись значно краще. Просто Максиму треба адаптуватись до нових умов.

– Залишить твій Денис сина у вас, і тоді будеш знати.

– Не буду. Навіть сама запропоную його лишити. Все ж таки дитині потрібна сім’я і хлопчик не кошеня – сказала я мамі. – Рано чи пізно про це все одно доведеться поговорити.

– Та що тут і казати. Як виросте, буде вам з Денисом нерви висмикувати, тут на своїх часом не вистачає зла, а він ще й чужий, – зітхнула мама.

А я думаю, що ми впораємося з цим. Адже не спробувавши, ніколи не дізнаєшся.

КІНЕЦЬ.