– Ну, і навіщо ти на це погодилася? – не розуміла Марину найкраща подружка Іра. – Тобі набридло спокійно жити?

– Ми з Ігорем разом ухвалили таке рішення, – відповіла вона. – У нас справді є проблема із житлом, і кредит може її вирішити.

– У мене є невеликі накопичення, продам свою однокімнатну квартиру, оформлю кредит – і у нас буде двокімнатна!

– Тебе справді нічого в цій схемі не бентежить? – обурювалася такій простоті Ірина.

– Ні, а що не так? – кліпала віями Марина. – Зараз розв’яжемо всі проблеми, щоб потім просто жити та радіти.

– Ну хоча б те, що гроші твої, кредит береш ти, й квартиру збираєшся свою продавати теж ти, а за підсумком виходить – квартира “ваша”, – не могла прийти до тями від новини Іра.

– Це все умовності, ми пара, любимо один одного, і давно настав час переходити на інший рівень, – явно говорила словами коханого жінка.

– Прекрасно, тільки в Ігоря є офіційна дружина та дочка, – нагадувала їй подруга.

– Зараз він живе з ними, і я не була б так сильно впевнена, що в майбутньому щось зміниться.

– Ми це все давно обговорили та вирішили, – стояла на своєму Марина. – Я кредит на квартиру взяла, щоб він пішов із сім’ї.

– Ігор найближчим часом розлучиться, і ми почнемо нове життя. Але він чесна людина, тому все майно залишить дружині та дочці, тож нам потрібно почати все з чистого аркуша.

– Чесна людина не стала б крутити романи на стороні, та морочити коханці голову обіцянками протягом року, – нагадувала Ірина.

Вони з Мариною були дружні зі школою, і ніколи не сварилися, але від історії з Ігорем, в Ірини просто щелепи зводило.

Мало того, що подруга зв’язалася з одруженим чоловіком і здувала з нього порошинки, вона припинила бути собою, і жила лише інтересами коханця.

Він з’являвся і зникав на власний розсуд, постійно знаходив відмовки, та складав небилиці. А колись прагматична і розважлива Марина, дивилася на нього величезними очима, не моргаючи, і всьому вірила.

Щомісяця він обіцяв серйозно поговорити з дружиною, але потім щось цьому заважало, і все відбувалося по накатаній.

Іра намагалася достукатися до подруги, та вмовляла її не витрачати час на сумнівні стосунки з одруженим.

Тільки та нічого не хотіла чути, й не сприймала поради. А історією про бажання взяти в кредит квартиру для їхнього майбутнього життя, Марина остаточно її зламала.

– Не розумію причини твоєї критики та побоювань, – міркувала потім Марина. – За будь-якого розкладу я купую квартиру на себе, і в тебе немає причин підозрювати Ігоря у спробах махінацій.

Але Ірина думала зовсім інакше. Для початку вона навіть не вірила у можливе розлучення чоловіка, а потім підозрювала його у прихованих мотивах, стосовно подруги.

Марину вона в принципі вважала недолугою і довірливою, намагаючись її протверезити, та привести до тями.

Але вона, після появи Ігоря, все бачила через рожеві окуляри. Вона вірила кожному слову, і взагалі звинувачувала дружину в заваді їхньому щастю.

– Ти це серйозно? – не розуміла Ірина.

– У нас з Ігорем справжнє кохання та плани на майбутнє, а вона вчепилася в нього, наче п’явка, – міркувала Марина. – Ми навіть усе продумали, щодо місця проживання, лишилося лише реалізувати задумане.

– Я з тебе не можу, – нервово сміялася Іра. – Ти справді вважаєш суперницю винною в тому, що вона тримається за свого чоловіка? А вас не бентежить прихований від неї роман на стороні?

– У нас справжнє кохання, а з Катериною все залишилося в минулому, – висловлювалася жінка. – Ігоря в сім’ї тримає лише дитина, інакше він би давно пішов від дружини.

Все частіше Ірині після спілкування з подругою хотілося випити щось заспокійливе, тому що не вистачало нервів для розуміння її міркувань та логіки.

Раніше їй здавалося, що між ними немає секретів чи гострих кутів, тепер Іра не встигала приходити до тями.

– Ну і не втручайся, – радив Ірі чоловік. – Може Марина справді знайшла своє щастя, і не нам її судити.

– Відносини з одруженим мужиком щастя? – Не могла заспокоїтись жінка. – Але брати кредит на квартиру, і самій його виплачувати – це ж вершина недолугості!

– Не лізь у чуже життя, крайньою залишишся, – радив Вадим.

Але Іра не могла залишатися осторонь, спостерігаючи за витівками подруги. Вона чудово розуміла, що вона не потягне сплату кредиту самостійно, а в участь у цій історії Ігоря, вона не вірила. Але Марина, таку критичність та причину переживань приятельки, зовсім не розуміла.

– Якщо ти сумніваєшся щодо покупки квартири, можемо поки що пожити й у твоїй, – казав Ігор. – Просто я до розлучення не хочу нічого купувати чи оформлювати, щоб потім це боком не вийшло.

– Мені нема в чому сумніватися, ми ж все вирішили, – впевнено відповіла Марина. – Поки ти розв’язуєш усі питання зі своєю сім’єю, я створю наше сімейне гніздечко, щоб жити в ньому щасливо.

– Звичайно, люба, треба ще зовсім трохи почекати, – розповідав Ігор. – Нашому щастю нічого не завадить.

– Тільки ти мусиш розуміти, що я не зможу повністю обірвати стосунки з колишньою родиною, заради доньки.

– Я ніколи не буду проти приходу твоєї дівчинки до нас, і купуватиму їй подарунки, – запевняла Марина.

– Вона ж не винна, що ви з її матір’ю розлюбили одне одного. Згодом твоя дочка мене прийме, й обов’язково зрозуміє нас.

Ігор теж висловлював у цьому впевненість, і квапив коханку з оформленням кредиту, та покупкою квартири.

Вона знайшла відповідну двокімнатну, в якій розраховувала прожити довге та щасливе життя з Ігорем та їхніми майбутніми дітьми.

Оскільки свою квартиру вона продала, а в новій потрібно було зробити ремонт, жила Марина в спартанських умовах.

– Ти спиш на підлозі, їси на табуретці, і це все триватиме невідомо скільки, – обурювалася Ірина. – А що твій ідеальний принц, не готовий допомогти з ремонтом?

– В Ігоря зараз на роботі проблеми, донька захворіла, і взагалі, ми зустрічаємося рідко, і мені зовсім не хочеться витрачати цей час на ремонт, – виправдовувала його вкотре Марина. – Помалу сама роблю, батьки обіцяли допомогти, й взагалі, все буде нормально.

Ірина мала іншу думку, й інтуїція підказували, що вона має рацію, оскільки Ігор явно не падав з ніг, щоб зробити все для щастя з коханкою.

Вона могла виправдати його затягування з розлученням, але відсутність мінімальної турботи, та бажання допомогти Марині хоча б фізично, багато що пояснювало. Тільки подруга відмовлялася звертати увагу на очевидні речі, бо існувала у своєму ілюзорному світі.

— Вже квартира є, ремонт іде, щось я не чула, щоб твій Ігор валізи збирав, – вкотре виявляла інтерес Ірина.

– Все буде, і дуже скоро, – впевнено відповіла Марина. – Просто донька Ігоря впала з велосипеда та пошкодила ногу, довелося по лікарнях її тягати. Але вже все гаразд, і скоро вони з дружиною обговорять деталі розлучення.

– Ну, вистачить вірити всякій нісенітниці! – Не стримувалася Ірина. – Якби Ігор справді дорожив вашими стосунками, та хотів прожити разом життя, він давно щось зробив би заради тебе!

– Він і так багато робить, – кліпала віями Марина.

– Втечі на таємні побачення до тебе, поки дружина не знає правду, не рахуються, – висловлювала свою думку подруга.

– Відповідальний чоловік, який має плани, сам би розв’язав питання з покупкою квартири, та ремонтом і вже давно перевіз би свої речі.

– Різні випадки бувають і тобі просто треба прийняти наше щастя, та щиро йому порадіти, – переконувала Марина.

Ірина дала собі слово не втручатися і прислухатися до рекомендацій чоловіка, щоб не потрапити в біду.

Вона навіть припинила відвідувати, та постійно дзвонити Марині, не бажаючи вкотре вислуховувати історії про її ідеальне кохане. Але через три тижні подруга зателефонувала сама.

– Мені здається нашим з Ігорем стосункам прийшов фінал, – пригнічено розповідала Марина.

– Якщо скажу, що здивована цьому, значить збрешу, – чесно відповіла Ірина. – Мабуть, він передумав розлучатися?

– Ігор – чесна людина, і завжди тримає своє слово! – Впевнено розповідала Марина. – Просто дружина почала шантажувати його зустрічами із донькою, а він любить малу!

– Сподіваюся, ти не збираєшся рубати собаці хвіст частинами, й поставила остаточну крапку в цій історії? – цікавилася Іра.

– Поки що ми вирішили взяти паузу, а далі видно буде, – зітхала Марина. – Зараз мене рятує необхідність доробити у квартирі ремонт, та завантаженість на роботі.

У Ірини, від наївності подруги, нормальних слів не було, і вона воліла не коментувати цю ситуацію. Щось їй підказувало, що якщо Ігор зараз захоче повернутись, вона прийме його беззастережно.

І навіть кредитну квартиру після всіх виплат на нього перепише. Іра навіть не здогадувалася, що з самого початку в Ігоря і був на це розрахунок, тільки все обламалося після втручання в історію його впливового тестя.

– Я тут дізнався про наявність у тебе дівки на боці, – сказав він під час зустрічі. – Моя дочка нічого не знає, або вдає, що не знає. Так от, якщо ти образиш дочку та онуку, у цьому місті тобі життя не буде, тож вибирай!

Ігореві не хотілося упускати наївну Марину з квартирою, тільки зі свекром жарти були погані, тож він вибрав родину.

Щоправда, повністю відмовлятися від загулів не збирався, вирішивши взяти тимчасову паузу для присипляння пильності.

Для Ігоря все, що відбувалося, було грою з метою отримання вигоди. І лише довірлива Марина продовжувала будувати повітряні замки, та чекати коханого у купленій під його запит квартирі.

Як можна бути такою наївною, та недолугою – в голові не вкладається? Можливо це й справді кохання, оте сліпе, про яке багато хто говорить? Як ви вважаєте?

КІНЕЦЬ.