Майже тиждень тому Галину залишив її чоловік.

Зараз їй зовсім не просто, не найкращий період в житті, їй доводиться жити у новій реальності, яка зовсім не радує Галину, і це зрозуміло.

Одружилися вони з Дмитром не так давно, а тепер ось вже й розлучаються, якось швидко.

Чоловік Галини, несподівано, просто зібрав речі та просто пішов до іншої жінки, а дружина засмучена цим, що сталося, сумує, прикро на душі.

Усі рідні і близькі люди намагаються підтримати її в усьому, як тільки можуть, проводять з нею багато часу, запрошують до себе на каву та чай, щоб побути разом і розрадити її.

Але ось вчора з’ясувалося, що найкраща подруга Галини, як не прикро, з якою вони дружать мало не з дитячого садка, якій довіряє і знає багато років, виявляється, була давно в курсі пригод її чоловіка поза домом і його таких походеньок.

– Вона бачила їх разом і не один раз, мого чоловіка з його тією панянкою не раз, блондинкою, – згадує Галина. – Сама мені сказала вчора про все це, я навіть подумати не могла, що таке може бути. Каже, що та пані – її давня колежанка, в одному офісі вони працюють. Каже, що ще влітку бачила їх разом, як мій чоловік приїжджав за нею на своїй машині, букети дорогих квітів їй дарував постійно. Знала, що там відносини у них досить серйозні, що не все так просто, ця жінка не приховувала нічого, там і так було все добре ще зі сторони зрозуміло.

Все бачила, і нічого мені не сказала моя найкраща подруга. Хоча б натякнула, або словом обмовилася мені про мого чоловіка, що в мене перед очима відбувається. Ну як так можна?

– Я теж такого зовсім не розумію, можна було б хоча б натякнути якось тобі про такі справи. А то ходила, спілкувалася з тобою спокійно, дивилася тобі в очі і весь час мовчала.

– Натякнути? Навіщо мені натяки про це? У такій ситуації потрібно було говорити прямо, так, мовляв, і так, подивися, що в тебе перед носом відбувається, бо сім’ю втратиш, якщо не робитимеш нічого.

А не ходити ось так просто коло та навколо, адже подруга ж моя вона вже багато років як.

Можливо, якби я вчасно дізналася, то ще б могла зберегти свою сім’ю. Так, вона намагалася щось таке до мене донести, я тільки зараз вже стала щось таке пригадувати.

Говорила, що мій чоловік їй не подобається зовсім, він людина недобра і вона до нього ставиться погано. Та взагалі переводила тему, коли мова заходила про про мого чоловіка. Але чому було не сказати прямо мені про все це?

Навіщо темнити, маючи таку інформацію? Це справжнісінька зрада з її сторони, я вважаю, навіть спілкуватися з нею після всього цього не хочу, якщо чесно.

– А вона що тобі говорить, чому мовчала, не розповідала нічого, чому правду не сказала відразу? Можливо пояснює щось тобі про це?

– Вона пояснює все це дуже просто, мовляв, що не хотіла втручатися в моє сімейне життя. Це, мовляв, не її справа зовсім, це лише наша справа з чоловіком. Ні, як?

Я такого не розумію категорично. Виходить, вона в цій ситуації встала на сторону мого чоловіка і тієї жінки, про мене вона тоді зовсім не думала.

Не хочу більше її знати, я стільки років довіряла їй.

Подруга приходила до Галини згодом просила пробачення, сказала, що вони самі з чоловіком мали б вирішити свої сімейні негаразди, вона не хотіла руйнувати їх сім’ю.

Та Галина зовсім не хоче пробачати її, бо як таке можна пробачити людині, якій стільки років вірила?

А я от не знаю, чи правильно зробила подруга Галини?

Якби розповіла і сім’я розпалася, вусе одно винна була б.

То як краще вчинити в такій ситуації?

КІНЕЦЬ.