Так вже вийшло, що у спадок від колишнього чоловіка моїй сестрі Дарині, дісталася свекруха, мати Миколи. Вірніше – турбота про неї.

З чоловіком вони були вже років 10 розлучені, він був людиною недоброю, у неї з ним сімейне життя не склалося, на жаль.

Весь цей час вони не спілкувалися і не бачилися.

Їхня донька була вже дорослою, заміжня, мала своїх дітей, і жила в іншому місті.

З батьком вона теж не спілкувалася. Та й він, видно, не намагався за всі ці роки помиритися з ними, таке враження, що забув геть про них і їх більше в його житті не існувало.

І ось дуже несподівано моїй сестрі подзвонили і сказали, що з її колишнього чоловіка не стало.

Ховати його було зовсім нікому, з рідних у нього була лише стара недужа мати.

Що робити в такій ситуації? Сестра дуже розгубилася моя.

Дарині просто довелося взяти все це на себе.

З донькою вони гідно провели батька, хоч яким недобрим він був.

А що робити з старою бабусею?

Свекруха була ще з тим характером, який зовсім не подарунок.

З самого початку, як тільки її син сказав, що буде одружуватися, вона погано прийняла мою сестру Дарину в свою сім’ю. Не подобалася їй вона і все.

Будувала підступи весь час проти неї, ще й Миколу хотіла налаштовувати проти неї.

Синові своєму на невістку те й робила, що весь час скаржилася. Може, тому чоловік Дарини і розлучився з дружиною. Хто знає.

Жила свекруха довгий час одна. Старенький будинок навпіл з сусідами. Пічне опалення.

Було їй уже за 85. Нікуди вже з хати не виходила, але сама себе обслуговувала трохи, іноді сусіди сходять в магазин чи аптеку, так і жила.

На пропозицію внучки поїхати в будинок для людей похилого віку вона відповіла категоричною відмовою, нікуди їхати не хотіла, а хотіла жити в своєму домі, як би там не було.

– До останнього дня житиму лише в своїй хаті буду жити я, – говорила вперто жінка.

Дарині довелося взяти догляд за свекрухою на себе. Декілька разів на тиждень ходила до неї, приносила продуктів, носила дрова, воду з колонки, прибирала в будинку.

Свекруха бурчала на неї постійно: то не те купила, то погано прибрала, то не те зробила.

Дарина весь час мовчала. Але кинути свекруху не могла. Що скажуть люди? Як її залишиш?

Домовилася з соцпрацівником, жінкою, що будуть по черзі відвідувати стареньку.

Через рік бабусі стало гірше. Після цього вона лише лежала.

Місяць пробувши з нею Дарина, порадившись зі своєю дочкою, відвезла свекруху в будинок для літніх людей.

При цьому дуже хвилювалася, чи правильно чинить, але сил вже не залишилося на неї.

Адже тоді б довелося Дарині залишити роботу і забути про своє особисте життя. Але чи варто було це того?

Бабусі не стало через пару місяців. Тихо і спокійно, уві сні.

Половину свого старенького будинку вона заповіла Дарині, як потім з’ясувалося. Ось така подяка.

Поводившись не дуже добре з колишньою невісткою, чи думала вона, що саме невістка, така сяка і погана, буде за нею доглядати?

А життя ось як розпорядилася по-своєму.

Деякі люди в селі і досі мою сестру засуджують, що вона свекруху відвезла в будинок для людей похилого віку. Але хіба вона щось неправильно зробила?

КІНЕЦЬ.