Мої батьки прийняли Ігора як рідного сина, а ось Cвекруха ставиться до мене так, ніби я з дитячого будинку чи з вулиці мене підібрали, моя мама поки що терпить таке ставлення, каже, якщо ще щось повториться, то все розповість батькові й тоді вже точно розлучення

Я знаю, що я не одна, хто не може ужитися зі свекрухою. Але сподіваюся, мене зрозуміють. Вже майже рік спільного сімейного життя, як не можу порозумітися зі свекрухою. Свекруха має інвалідність, перенесла інсульт і досі не вилікувалась. Вже майже 10 років минуло після удару.
Вийшла я заміж за коханням. Ми спілкувалися майже 2,5 роки. Ми хотіли побратися, але більше ініціатором була його мати. Вона не схвалювала те, що ми так довго тягнемо, вона цього розуміти не хотіла.
Весілля минуло, минув час. Поки я в них все обставила, прибралася, тарганів винищила, гуляла з його мамою, бо чоловік працює, приділяла час, купувала все, платила за комунальні послуги. Все робила та роблю. Але повірте, знайде до чого причепитися і відразу образи через будь-яку дрібницю. І потім не розмовляє. А чоловік хвилюється і одразу біля мами літає, бо хвора людина. І його мати користується цим.
Одного разу я поїхала до батьків, бо його мати мене довела. Чоловік на мене ніколи голос не підвищує практично, але одного разу розлютився і накричав. Потім ми сіли їсти і мама стала щасливою. Я розгнівалася і пішла. Коли він на маму кричить, я його лаю. А коли у нас суперечки відбуваються, вона радіє та намагається сина біля себе тримати. Начебто доросла жінка і має бути мудрішою і давати поради, оскільки ми молода сім’я.
Коли чоловік мене привів додому, його мати навіть у мій бік не подивилася. Будь-яка мати була б щаслива, що син щасливий і дружина його поруч із ним. Як і належить. Вона навіть може на мене накричати, а я іноді її не розумію. Вона майже не розмовляє і може висловити думки. І після цього навіть не вибачається. Ну і добре.
Коли сина поруч немає, вона показує своє справжнє обличчя, нуль уваги в мій бік. Коли син вдома показує турботу та хвилювання про мене. Буквально днями, я пішла погуляти з подругами, а вони сіли вечеряти, чоловік та його мама. Вона навідріз відмовилася і сказала, що їсти не буде без мене. Підступна жінка.
Раніше я дуже намагалася потрапити до свекрухи, але зараз вигоріла. Гуляла, ходила до кафе, приділяла час. Але потім все одно залишалася незадоволеною. Я перестала приділяти їй увагу. Бо будь-яка людина так і вчинила б. Свої обов’язки виконую, як і раніше, просто тепер не намагаюсь саме їй догодити.
З чоловіком постійно я розмовляю, якщо мене вже мучить. І чоловіка я розумію, дві кохані жінки не можуть ужитися. І кожна тягне на свій бік. Ой, повірте, багато всього можна розповісти.
Я перенесла операцію, оскільки були проблеми з жіночим здоров’ям. І це завдяки його мамі. Вона навіть не пригріла і не пошкодувала мене. Чоловік каже: «Ти до моєї мами звертаєшся на «Ви», мамою не називаєш. Я пояснила йому причину, тому що його мати не ставиться до мене як до дочки, ось і вся причина.
Мої батьки його прийняли як рідного сина. Мама моя в ньому потонула прямо, добрий та ідеальний син, про якого можна мріяти. Тато теж прийняв його як сина. А ось його мати ставиться до мене так, ніби я з дитячого будинку чи з вулиці мене підібрали.
Моя мама поки що терпить таке ставлення, каже, якщо ще щось повториться, то все розповість батькові. І тоді вже точно розлучення. Я й батьків розумію. Стільки всього зробили для мене та для них, усю квартиру облаштували, посуд накупили та багато всього зробили.
Батьки у мене золоті, та й у них є мінуси, але тільки у своїх відносинах. А це нас не стосується. А як батьки вони добрі. Я до чого це все пишу? Щоб ви зрозуміли всю ситуацію і щоб виговоритися. Може, ви мені дасте правильну пораду, як мені вжитися і як зі свекрухою поводитися. Буду дуже вдячна за поради.
КІНЕЦЬ.