Мені 31 рік. Я одружена і в мене є восьмирічна дочка. У мене складні стосунки з мамою, яка постійно на мене ображається та постійно потребує фінансової допомоги. У 19 років я вийшла заміж. Мої батьки не мали стабільного заробітку, тато музикант, мама ріелтор. При тому вони мали орендовану квартиру, яку вони не могли оплачувати.

Ми з чоловіком кілька разів брали для них кредити, які вони й не сплачувати до ладу. Я вважала, що я мушу допомагати, адже я єдина дочка. Але в міру дорослішання я зрозуміла, що моя допомога йде нікуди. Вони дедалі менше почали працювати, періодично випивати.

Пізніше, років у 27, до мене дійшло, що мої батьки дорослі та дієздатні люди, здатні подбати про себе самі та допомагати треба від надлишку, а не в кредит. Але в той переломний момент батька не стало. Йому було 52 роки. Мамі тоді було 45 років.

Оскільки вона не мала свого житла, вона переїхала до нас із чоловіком. Не буду казати про побутові негаразди, але загалом ми якось більш менш існували близько чотирьох років на взаємовигідних умовах. Мама жила з нами, а я могла працювати, оскільки вона сиділа з моєю донькою у вільний від роботи час.

Я і вона працювали 2 через 2. Але незабаром атмосфера почала розпалюватися, і мамі запропонували роботу на п’ятиденці із зарплатою вищою в кілька разів. Я недовго думаючи, відпустила її, а сама звільнилася, тому що дитина першокласниця вимагала уваги, до того ж з другого класу у них друга зміна, а дочка не готова збиратися і ходити до школи сама.

Потім у мами з’явився чоловік і вона переїхала до нього. Але оскільки мама у мене з гонором, з чоловіком вона періодично лаялася, і вона поверталася до нас. І ось у березні після чергової сварки з вона зняла квартиру. Могла собі дозволити, робота була стабільною.

Оскільки вона працює в готелі, а готель закрили, зарплати немає і не буде. І тут вона просить мене взяти на себе кредит, щоб оплатити квартиру та інші платежі за іншими двома кредитами, які знову ж таки брала я їй на зуби і на телевізор, коли вона з’їхала.

У неї кредитна історія зіпсована. На що я відмовила. По-перше, я не працюю, а у нас із чоловіком теж є кредити і новий нам не потягнути, якщо вона сама не зможе платити. Я запропонувала їй переїхати до мене, поки все не встаканиться, навіщо збирати борги.

Але мама почала висловлювати чергові образи, закиди та маніпуляції, що вона нікому не потрібна, що я черства, що я зобов’язана допомагати. При чому свої маніпуляції застосовує навіть до онуки, пише їй, що нікому не потрібна і поїде жити в інше місто, донька починає переживати, але я вже знаю всі її маніпуляції.

А тут мама ще й застудилася. Два дні вона мене діставала, а третього дня я не стала їй відповідати, побоюючись чергового скандалу. У результаті отримала ввечері гнівну смс про те, що я погана дочка не дбаю про матір. Ось як тут спілкуватись?

Я не розумію, чому не можна спілкуватися без образ? Адже я не покинула її, я запропонувала свій будинок перечекати кризу. І якби вона розмовляла зі мною нормально, ми частіше спілкувалися б. Вона каже, що нікому не потрібна. Але, можливо, я дійсно стала до неї прохолодно ставитися, тому що вона постійно мене кривдить.

КІНЕЦЬ.