Я особисто сама ще ніколи не думала, що на старість років мене щось може так здивувати в сімейному житті.

Я недавно дізналася важку таємницю: мій чоловік, який незабаром відзначить 60-річний ювілей, вже 15 років має другу сім’ю, та ще й там є дитина.

Ця така важка новина для мене була громом серед ясного неба, тільки зараз почала трохи розуміти реальність і переосмислювати своє життя.

Коли я про це дізналася, то просто не могла думати, наче в тумані була, я просто вигнала свого чоловіка, він назад проситься, а я навіть не знаю, що й робити.

Розповім усю історію цю, щоб вам було більше зрозуміло що і як є.

Я вийшла заміж коли мені було лише 28 років а Олександру 30, хоча до цього ми з ним зустрічалися ще десь років 2 роки.

Було у нас щире кохання, яке підтверджувалося труднощами 90-х років: і в горі і в радості.

Важкі були часи тоді у всіх в країні, я це добре пам’ятаю, Олег намагався займатися бізнесом, мріяв мати свою власну справу, щоб добре забезпечувати сім’ю, але інфляція всі плани наші руйнувала.

Іноді доводилося жити на одних пісних крупах місяцями. Хто переживав ці роки, той зрозуміє дуже добре мене.

Але ми навіть не сперечалися з ним ніколи, не дивлячись на усі негаразди, а тільки підтримували один одного, як могли. А ще в 93-ті році у нас народилася дочка.

Тільки на початку нульових ми якось почали хоч трохи нормально жити. Чоловікові все ж вдалося так-сяк утримати свій бізнес, відкрив кілька торгових точок, найняв продавців, бухгалтера.

Олег сам їздив по своїм місцям робочим, контролював продаж. Продавщиць я майже не знала, багато з них часто змінювалися, і тільки недавно я дізналася, що серед них була «друга дружина» мого чоловіка, на жаль, неофіційна правда, але була.

Трохи попрацювала, дізналася, що чекає його дитину і пішла в декрет. Це було 15 років тому, тим влітку я в стаціонарі була, довге обстеження робила, дочка у свекрухи на канікулах, мабуть я тоді все й прогавила.

Можете уявити, мій чоловік в 46 років ще раз став батьком, син у нього народився. А тій пані тоді було десь 33 роки, заглянувся на молоду і самотню.

Саме тоді десь Олег і почав ходити на нічну риболовлю: на вихідні виїжджав на 2 дня, одягався в камуфляж, на ноги сапожищи, вудки в чохлі.

Я ні про що не здогадувалася зовсім, навіть в голову лишні думки не приходили: рибку ще й привозив тоді, карасів, я ще раділа, як згадаю зараз, аж соромно з того.

Виявилося, що він у місцевих рибалок їх купував. А іноді і без риби приїжджав – мовляв, кльову не було, погода погана, то ще щось вигадував.

Або їздив «у відрядження»: нібито, нову партію товару особисто перевірити. Я йому повністю довіряла! Повністю!

Здогадувалася я хоч щось за ці 15 років? Ні, ні на краплину. Дивно дуже мені і незрозуміло, але, насправді, навіть дехто з наших спільних друзів знав цю таємницю, а мені не говорили, і це дуже неприємно.

Мовляв, шкодували мене, сподівалися, що мій чоловік одумається. А тут в цьому році, відразу після новорічних свят, я вирішила залишити роботу свою.

Ну навіщо мені робота: будинок повна чаша, дочка давно заміжня, чоловік у неї багатий, онукові 4 роки, теж ні в чому не має потреби.

А тут ще й почалися всі ці обмеження, люди сиділи вдома, магазини чоловіка тимчасово закрили. Чоловік метався по дому, нікуди вийти не можна, на риболовлю – теж, йому постійно хтось телефонував, це були такі часті дзвінки, що вони мені набридали дуже, але я думала, що це все по справах йому телефонують. Він нагадував по телефону, що нікуди вийти не може, сам від всього не в захваті.

Ну а одного дня Олег якось вийшов до сусіднього будинку до друга і вдома забув телефон. А він все дзвонить і дзвонить, якесь чоловіче ім’я, чоловіче ім’я тієї жінки на телефоні записано було для конспірації, як згодом я зрозуміла все те.

Я хотіла спочатку телефон чоловікові віднести, але думаю – чоловік вже випив, а раптом там якась впливова особа дзвонить. Вирішила сама зателефонувати, сказати, щоб завтра передзвонили, бо чоловіка вдома немає.

Як тільки я набрала той номер, то там мені відразу жіночий голос:

«Привіт, коханий, чому ти так довго, я так вже скучила!»

Мене як водою холодною. Я десь хвилину мовчала, не могла й слова сказати, а потім таки стала з’ясовувати – хто вона така, а пані і відповіла:

«Він сам вам все розповість, він давно вже хотів це зробити!»

І відключилася.

Згодом Олег повернувся додому вже веселий і справді все розповів – він сам шукав для цього слушну нагоду.

Так, 15 років тому закохався в свою продавщицю, адже я тоді зі своїми недугами зовсім перестала звертати на нього увагу. Згодом хотів залишити її, щоб сім’ю не руйнувати, але вона чекала дитину.

Потім народила вона хлопчика, і його затягнуло: бігав між двох вогнів, і мене любив, і її. Виявилося, що був у нього ще один магазин з успішною торгівлею, який він їй подарував для бізнесу, а всі справи вела наша бухгалтерка за його рахунок, так що та родина теж лиш не жила.

Але чоловік став мене слізно запевняти, що любить зараз він тільки мене одну, а там тільки син тримає і все. Але я не витримала – вигнала його, а потім стала плакати!

Дочка наша зараз нічого не знає. Чоловік телефонує мені постійно, благає його вибачити, каже, що закінчено все з продавщицею, тільки щоб я з сином йому дозволяла зустрічатися.

А я не можу не бачити його, чи не чути: 15 років у неправді прожити. Як це? Аналізую минуле – не зрозумію, де я щось упустила?

Чому я так сліпо йому довіряла? Чому навіть натяку не було на іншу сім’ю чоловіка?

Краще б він тоді про все зізнався і ми розлучилися. А тепер я як бабка стара, мені теж під 60 років, особисте життя вже не влаштувати, майбутнього немає.

Кохаю я ще його, але розум не пускає його до себе. Не знаю що й робити: на самоті життя будувати? Ну не вийде ж уже те саме сімейне життя, яке було до цього, чоловік все зіпсував! Ну як правильно вчинити?

Чи  вибачають таке?

КІНЕЦЬ.