Я народилася в побожній мусульманській родині, і в дитинстві заприятелювала з хлопчиком, на ім’я Андрій, який виявився сином друга родини. З 15 років я мріяла вирости й вийти заміж за Андрія. Між нами був глибокий зв’язок з раннього дитинства, тому я вірила, що все стане на свої місця.

Однак, не підозрюючи про це, мої батьки вже визначили мою долю задовго до мого народження. Коли мені виповнилося 18 років, вони влаштували мені весілля із заможним чоловіком, на ім’я Марат, який був відомий у нашому місті своїм статусом і багатством.

Ми з Андрієм вирішили втекти за день до мого весілля, але мій батько дізнався про наш план. Він попередив мене, що якщо я зроблю цей крок, то від мене відречеться моя сім’я, а Андрію доведеться зіткнутися з наслідками. Почуваючись у пастці, я не мала іншого вибору, окрім як вийти заміж за Марата.

З моменту одруження наші стосунки були пов’язані з труднощами. Марат поводився зі мною жахливо, не виявляючи жодної поваги чи уваги. Я існувала лише для того, щоб виносити його спадкоємців.

Через два місяці після одруження мій чоловік почав зникати на кілька годин, а то й днів, не вибачаючись за свою відсутність. Я відчувала себе непотрібною, безликою істотою, позбавленою прав, якими користувалися інші жінки.

Я не наважувалася говорити в присутності чоловіка, мовчки терпіла його жорстоке поводження і знущання. Через рік я народила доньку, але це лише погіршило наші стосунки. Марат почав ставитися до мене ще суворіше, ніж раніше.

Одного разу, не здужавши більше терпіти цю ситуацію, я набралася сміливості та висловила йому свою думку. “Ми не кохаємо одне одного. Що у нас спільного, окрім взаємної неприязні? Чи є сенс продовжувати це “сімейне” життя? Де любов?” Я висловила свої побоювання. Його відповідь лише додала мені відчаю.

“У нас є дочка, і твоя єдина функція як жінки – виховувати її“, – заявив він.

Я зрозуміла, що опинилася в безвихідній ситуації. Не дивно, що мої батьки стали на бік чоловіка. Мама запевняла мене, що з часом між нами розквітне кохання, але в глибині душі я знала, що це була порожня надія.

Про яке кохання може йти мова, коли до мене ставляться як до об’єкта? Чоловік не дозволяв мені проводити час з друзями або виходити з дому без його дозволу.

Зовсім недавно він неохоче дозволив мені користуватися інтернетом через свій акаунт, щоб спілкуватися з родиною. На мій жах, я дізналася, що Андрій розлучився. Він не зміг змусити себе полюбити іншу жінку й обрав натомість життя на самоті.

КІНЕЦЬ.