У мене завжди поставало питання, чому люди наро джують по троє-четверо дітей, якщо нема засобів для нормального існування. Може, це питання звучить не етично для таких батьків.

Думаю ще і про те, що цим діям потрібно дати освіту, вивести в люди. Адже час вимагає знань, щоб прожити як треба. Я не втрималася та задала це питання знайомій, яка заваrітніла четвертою дитиною.

Жінка не працює, тому що наро джує дитину за дитиною. Все тягне на собі чоловік. Тому живуть дуже скромно, адже трьох дітей виховувати у наш час дуже непросто. Нещодавно зустріла її, а вона знову ваrітна.

Можливо, я б ні про що і не запитала, якби вона не попросила мене про непотрібні речі та іграшки. Я вислухала її і тоді запитала, навіщо їй четверта дитина. Відповідь мене ошелешила: -Знаєш, як я люблю маленьких діточок. Погладити, заспівати пісенку, обійняти з ніжністю.

Діти вже майже дорослі, вони вже не потребують таких ніжностей… Я йшла і майже плювалася, жінка вирішила наро дити собі іграшку. В іншому вона не може себе знайти. ЇЇ радість у дітях, яких вона наро джує, поки наро джується.

А що далі? Подумала вона про дітей, яких завтра потрібно буде одягти та нагодувати, приділити кожному увагу, надати гідну освіту. А ще дітям потрібна постійна увага, а не тільки тоді, коли вони маленькі. Дорослими дітьми потрібно займатися не менше. Думаю, що у всьому повинна бути золота середина.

І привести у це світ дитину – це не подвиг. Декілька дітей – не подвиг! А ось виростити дітей хорошими та розумними людьми є доказом того, що батьки наро джували дитину не просто у своє задоволення. Дай Бог, щоб матері чотирьох дітей вистачило сил і вміння.

КІНЕЦЬ.