– Не збираюся я змагатися з двоюрідною сестрою за квартиру бабусі, – відбивалася Христина від матері. – Нехай залишає спадок Людмилі, й закрили тему.

– Нічого подібного, – злилася Катерина. – Моя свекруха, звичайно, цікава пані, всім вирішила винести мозок. Скільки вона мені нервів витріпала, тож ти маєш повне право на її квартиру.

– Люда та її батьки, напевно, теж так вважають, – міркувала Христина. – Не будемо ж ми через квартиру вступати з ними в чубанину.

– Не обов’язково чубитися, в прямому розумінні, але ти гідніша для цієї спадщини, тому нам доведеться ще трохи покружляти навколо Марії Степанівни, – повчала її мати. – Особливо тобі потрібно постаратися, щоб відігравати роль ідеальної внучки.

Христина мала рацію, коли підозрювала подібну ситуацію в сім’ї родичів. Люду теж пресувала мати через можливе отримання у спадок бабусиної квартири. Галина теж вважала, що її дочка найгідніша кандидатура на спадок.

– Христині й так більше дістається від бабусі завжди, бо вона її улюблениця, – бурчала жінка.

– Не говори дурниці, мати ніколи не поділяла нас із братом, і до обох онучок ставиться однаково, – висловлювався Вадим. – Я не збираюся з Михайлом на сірниках тягнути кому дістанеться у спадок квартира.

– Ну тоді просто віддай йому все, якщо ви такі круті! – шаленіла Галина. – Твоя мати однозначно дала зрозуміти, що ще не вирішила кому з онучок залишити квартиру, і я вважаю, нам потрібно перехопити ініціативу, і схилити її на свій бік.

– Ти пропонуєш мені змагатися з рідним братом за батьківську квартиру, і ще хочеш нашу дочку втягти в це? – нервував чоловік.

– Звичайно ж, ні, давай все віддамо твоїм родичам! – бурчала Галина. – Можна подумати, я тільки про себе дбаю. Взагалі Люда наступного року отримає диплом, і стане самостійною, тому їй квартира не завадить.

– Але моя мати цілком бадьора і добре почувається, так що не варто ділити її квартиру, – сердився Вадим.

Галина знала про м’якотілість чоловіка, тож вирішила діяти самостійно. Вона розуміла, що Катерина вчепиться у квартиру свекрухи, заради своєї дочки, й хотіла її обійти.

Такі думки в обох невісток з’явилися кілька тижнів тому, коли Марія сама порушила цю тему за сімейною вечерею.

– Квартира в мене одна, велика і в хорошому районі, тому коштує дорого, – почала розмову пенсіонерка. – Я б не хотіла, щоб, коли мене не стане, ви її продали. Вважаю за правильне залишити майно одній з онучок.

– І кому саме? – в один голос випалили Катерина та Галина.

– Я ще не вирішила, поки не знаю, хто з дівчаток гідний такого шикарного подарунка, і зможе його гідно прийняти, – зітхала Марія.

– Я поки що не збираюся йти із життя, але вирішила озвучити вам свої сумніви. Поки що для себе я нічого не вирішила, і залишу спадщину тій з онучок, яку вважаю більш дбайливою, уважною та поважною до мене.

Самі дівчата особливого значення словам бабусі не надали, а ось їхні батьки цією історією перейнялися, і були готові почати перегони за спадщину.

Особливо активно виявляли себе невістки Марії, яких не особливо хвилювало здоров’я і проблеми свекрухи, зате повною мірою виявлялося бажання отримати шикарну квартиру.

Обидві ніколи не були близькі зі свекрухою, а тут прямо запалали до неї теплими почуттями, постійно дзвонити стали, та мотатися в гості.

– Я спекла пиріг і вирішила вам привезти свіжу випічку до чаю, – тараторила Галина. – Донька сама хотіла приїхати, але в неї зараз заняття допізна, і дівчинка втомлюється.

– Мабуть, Люда настільки втомлюється, що й подзвонити часу не знаходить? – цікавилася пенсіонерка.

– Так вона обов’язково зателефонує, і приїде, і час з вами проведе, – впевнено розповідала невістка, думаючи, як насправді загнати дочку в гості.

– Мамо, може вам потрібні якісь ліки, чи курс вітамінів? – виявляла небачену турботу Катерина.

– Не завадило б пропити, щось останнім часом почала здавати, – важко зітхала Марія.

Катерина тягла пакети ліків, додаючи до них фрукти, як вітаміни. Раніше вона частенько перебувала в конфронтації зі свекрухою, тепер намагалася бути милою і чемною, щоб заслужити її прихильність.

Тільки Марію не можливо було схилити на свій бік, адже вона постійно мала претензії та невдоволення.

– А Христина вже й забула, як я виглядаю, – бурчала Марія. – Могла б і відвідати єдину бабусю за стільки часу.

– Вона ж така завантажена, що голови підняти ніколи, – виправдовувала Катерина. – Христинка навчається, а вечорами працює адміністратором у кафе. Вона дівчинка серйозна і цілеспрямована, всього сама в житті хоче досягти.

– Це похвально, але й забувати про літню бабусю не годиться, – бурчала Марія. – Нехай вже якось знайде віконце і час для візиту в гості.

– Обов’язково, – впевнено обіцяла Катерина. – Вона вас дуже любить і цінує, постійно питає про здоров’я, і за першої нагоди приїде в гості.

Марії подобалося, як родичі метушаться навколо неї після порушення питання про спадщину. Раніше тільки сини раз на тиждень дзвонили, та обходилися черговими фразами.

А тепер і невістки стали кмітливими та турботливими. Вона чудово розуміла, чим викликана їхня поведінка, але нічого міняти не збиралася.

Поки батьки намагалися затягнути до бабусі своїх дочок на уклін, конфлікт все наростав.

– А що це ти зачастила до свекрухи, якщо раніше могла не з’являтися місяцями? – висловлювала претензії Катерина. – Як про квартиру мова зайшла, одразу згадали про існування Марії Степанівни?

– Хто б казав? – не залишалась у боргу Галина. – Ти завжди з нею через губу розмовляла, і всі сімейні заходи ігнорувала, а тепер потай від нас піклування проявляєш, і постійно свої вітаміни тягаєш.

– На себе подивися, лицемірко! – Не залишалася в боргу Катерина. – Ваша недолуга Люда цілком може залишитися з вами у квартирі. У нас Христина на червоний диплом йде, працює, і дівчинці потрібне своє житло.

– Можна тільки здогадуватися, ким вона працює, – гострила Галина. – І тут ще велике питання, хто гідний окремого житла та спадщини.

У результаті невістки між собою сварилися попри те, що раніше нормально спілкувалися понад двадцять років.

Кожна мати вважала свою дочку гіднішою на спадкову квартиру, не втрачаючи можливості вколоти конкурентів.

Михайло та Вадим намагалися вгамувати дружин, і переконати у необхідності просто прийняти ситуацію, та поважати вибір своєї матері.

Але це було теоретично не можливо, оскільки напруга постійно зростала і залишалося трохи часу до реальної чубанини.

– Я тут подумала, мені одній сумно постійно сидіти вдома, – заявила Марія через пару тижнів. – Та й у квартирі давно не було ремонту, тож я все вирішила і знайшла вихід із ситуації. Я готова зараз переїхати до когось із синів, доки у моїй квартирі буде ремонт.

– І як ти собі це уявляєш? – поцікавився Михайло. – Ремонт сам себе не зробить, його контролювати треба, гроші вкладати, та час свій витрачати.

– Нехай це буде черговим завданням для претендентів на квартиру, – рішуче сказала пенсіонерка. – Готовність прийняти мене у себе на пару місяців, і згода на оплату ремонту, додадуть очки у перегонах.

– Це вже перебір, ми не братимемо в цьому участі, рішуче заявив Вадим ігноруючи незадоволений погляд дружини.

– Я згоден із братом, ти з цією квартирою вирішила з нас ворогів зробити, та між собою пересварити, тепер нове завдання вигадала, – відбивався Михайло.

– Якщо ти налаштувалась на якісь естафети й збираєшся далі воду каламутити, то нам це зовсім не цікаво.

Катерина потім чоловікові скандал влаштувала, тільки його все дістало, включаючи її невдоволення та нескінченні фокуси матері.

Вадима теж чекала неприємна сцена із необхідністю виправдовуватися перед дружиною, яка так сильно хотіла отримати цю квартиру.

– Ти розумієш, що ви з Катериною перетворилися на піраній? – не розумів чоловік. – Дівчатка між собою й так ніколи не були дружні, а тепер узагалі стали конкурентками. А далі що буде?

– Якби ти все не зіпсував, у нашої Люди могла б бути своя квартира, – невдоволено висловлювалася жінка.

– Значить, вона сама на неї заробить, а ми їй в цьому допоможемо, психував голова сімейства.

– З твоєї вини донька залишиться без спадщини, а могли б і придумати щось із ремонтом, – обурювалася потім дружина.

– Ти не змогла б нормально жити з моєю матір’ю, навіть заради спадкової квартири, – не міг мовчати Вадим. – Розумію твоє бажання забезпечити майбутнє доньки, але не хочу більше порушувати цю тему.

– Якщо так, то допомагатимеш на відстані й після розлучення. Речі збирай і з’їжджай куди хочеш, твоєї частки тут немає, тож терпіти тебе і твою матір я більше не маю сил.

Катерина та Галина були категорично незадоволені вчинками чоловіків, але що так все може обернутися, ніхто з них не припускав.

Марія розуміла, що трохи перегнула палицю, спеціально нацьковуючи між собою невісток, і це здавалося їй навіть досить кумедним.

Але пенсіонерка не здогадувалась, що можливість отримати спадкову квартиру доведе до таких подій.

І тепер вона буде змушена жити з дорослим сином, схильним до тривалих загулів, та почуттям провини за його розлучення.

І тільки Катерина собі місця не знаходила, адже її перегони були не закінчені, а лише вийшли на новий рівень. Ось так буває, коли дуже хочеться дармової квартири! Як вам пані Марія?

КІНЕЦЬ.