Моя свекруха завжди славилася своїм нахабством та повним ігноруванням особистих кордонів, але те, що вона влаштувала у мій день народження, просто перейшло всі можливі межі. Цей день я планувала провести у вузькому колі. Тільки я, мій чоловік Андрій та наші близькі друзі.

Однак, коли я відчиняла двері, очікуючи побачити свою подругу, переді мною у всій красі постала свекруха з величезним тортом у руках.

“З днем народження, люба! Я вирішила, що ти будеш рада моєму сюрпризу!” – вигукнула вона, проштовхуючись повз мене до передпокою.

Я була здивована. “Е-е… Спасибі, але ми планували тиху вечерю…” “О, не турбуйся, я вже все влаштувала! Запросила ще кількох родичів, адже день народження має бути галасливим!” – перебила вона мене.

Я подивилася на Андрія з благанням в очах, але він лише безсило знизав плечима. Вечір перетворився на хаос: прийшли родичі, про яких я навіть не чула, музика грала на всю квартиру, а моє бажання тихої вечері розчинилося у повітрі.

Коли настав момент винесення торта, свекруха, як завжди, захопила ініціативу. “А тепер я скажу тост!” – Оголосила вона, взявши шампанське в руки.

Її слова були такими гучними та нав’язливими, що я почувала себе лише тлом для її виступу. Пізніше, коли гості нарешті пішли, я не стрималася: “Андрію, чому ти не сказав мамі, що ми планували тиху вечерю?”

“Я намагався, але ти знаєш, яка вона… Вибач, я справді не хотів, щоб усе так вийшло,” – відповів він з каяттям у голосі.

Цей день народження запам’ятала я надовго. Він став яскравим нагадуванням про те, що іноді потрібно вміти встановлювати кордони, навіть якщо це здається неможливим.

КІНЕЦЬ.