Ми з чоловіком багато працюємо та приходимо з роботи досить пізно. У вихідні їздимо в невеликі подорожі, ходимо в кіно, зустрічаємося з друзями. Крім того, любимо влаштовувати романтичні вечори та пити наше улюблене вино із сиром.

Ми разом лише два роки. Мені часом здається, що я вже набагато більше років з ним знайома. Ми розуміємо одне одного з півслова. Він дарує мені різноманітні подарунки, і щоразу вигадує щось нове та цікаве.

Коли в сім’ї складаються відмінні взаємини, батьки подружжя завжди радіють за них і допомагають порадою. Але з матір’ю чоловіка у мене все по-іншому. Турбота моєї свекрухи переходить усі межі. Вона живе окремо, але в неї завжди знайдеться час прийти до нас і дорікнути мені.

Так ось, річ у тому, що я не вмію готувати. Можна сказати, що я ніколи не захоплювалася кулінарією. Коли я жила з батьками, мама готувала мені та прибирала у нашому будинку. Вона нічого мене не змушувала робити.

Я пам’ятаю, що деякі матері заставляли своїх доньок, моїх подруг, постійно прибирати, мити, готувати, стежити за молодшими братами та сестрами. У моїй сім’ї не було таких правил. Вона не обмежувала мою свободу. Я вдячна своїй мамі за це.

У вільний час спілкувалася з подругами, займалася своїм хобі, каталася з друзями на велосипедах, читала книги та журнали. Але тепер моя свекруха вважає, що я мушу стояти біля плити весь свій вільний час. На її думку, я маю приходити раніше з роботи та готувати гарячу вечерю її синові. І водночас мені необхідно виконувати всі домашні обов’язки.

Але ж це смішно. Навіщо мені це треба? Я можу найняти людину, яка зробить все краще за мене. До речі, моя мати любить готувати. У неї немає хатньої робітниці. Але вона рада за мене, бо вважає роботу по дому – невдячною справою. Але вона так звикла, і інакше вона вже не матиме.

Хоча я з цим не погоджуюся. Якщо моєму татові не вчасно подати гарячий обід, він може влаштувати скандал. Мама сама винна. Вона привчила батька до цього і тепер страждає.

А щодо моєї свекрухи, то я і погоджуватися з нею не хочу, але й сваритися не планую. Чому я маю щоразу перед нею виправдовуватися? Мого коханого все влаштовує. Він за два роки навіть не натякнув на те, що хоче їсти лише вдома.

Ми можемо випити вранці каву, чай, замовити піцу на вечерю, купити в супермаркеті будь-яку смакоту. Суботами до нас приходить дівчина-домробітниця. Вона робить вологе прибирання, миє ванну кімнату та вікна, протирає техніку.

У нас завжди порядок та чистота. Адже я й так хороша дружина. Будь-якій матері має бути приємно, що поруч із її сином така жінка. Мені здається, свекруха просто чіпляється до мене. Але навіщо? Адже я не зобов’язана перед нею звітувати?

КІНЕЦЬ.