Моя свекруха активна, повна сил та оптимізму дама п’ятдесяти шести років. Відносини між нами якщо і не дружні, то дуже близькі до цього. І ще я захоплююсь нею. Цьому сприяє і її спосіб життя, і її ставлення до мене, до моєї сім’ї та до моєї дочки. Після весілля ми із чоловіком живемо у її квартирі.

І вона часто робить мені зауваження. Від цього я маю лютувати? Ні. Її зауваження завжди доречні. — Настю, не можна одягати замшеві туфлі і брати в руки шкіряну сумку.

Вони не підходять один одному Покрутившись перед дзеркалом, я переконалася у справедливості слів свекрухи і перевдягла туфлі.

— Настю, генеральне прибирання треба робити раз на тиждень! В решту днів не варто надриватися. Роби мимохідь… — Настю, ти занадто багато часу витрачаєш на кухні! — Але Світлано Семенівно, адже треба ж приготувати і обід, і вечерю, — здивувалася я. — Ось дивись. Ти вариш яловичину.

У бульйон додаєш зелень та варені яйця. А м’ясо піде на друге, — вчить вона мене… Отакі зауваження я чую постійно. І дотримуючись її вказівок, зауважила, що в мене з’являється більше вільного часу для себе.

Коли нар одилася моя дочка, вона мені дуже допомагала з дитиною, даючи мені час і виспатися, і з подружками зустрітися. Коли наша дочка пішла дитсадок, свекруха записалася до клубу любителів танго, а також у басейн. Так як басейн знаходиться далеко, то вона kупила собі машину, дуже скоро навчилася її водити і тепер їздить як досвідчений водій.

А нещодавно моя дочка (їй уже сім років) розповіла мені про чергову ідею бабусі. — Мам, бабуся сказала, що kупить і собі, і мені по скейтборду. Як на твою думку, ми зможемо навчитися їздити на них?

— Не знаю, як ти, доню, але те, що Світлана Семенівну незабаром почне виробляти на дошці дивовижні трюки — не сумніваюся, — посміхнулася я… Ось така у мене свекруха…

КІНЕЦЬ.