Вже досить таки багато часу ми з чоловіком одружені, живемо мирно та дружно.

Між нами прекрасні відносини, засновані на спільній довірі, взаємоповазі і турботі одне про одного.

За весь час нашого спільного проживання, ми жодного разу серйозно не сперечалися між собою.

Ми просто не дозволяли ситуацій брати верх над нашими почуттями. Теж стосувалося і наших батьків.

Наші відносини ніколи не влаштовували батьків мого чоловіка.

Так як мій чоловік народився і виріс у невеличкому селі, то його рідні завжди пророкували йому сільську дружину.

Але мій Микола вирішив ще в ранньому дитинстві, що обов’язково докладе максимум зусиль, щоб виїхати з того маленького села в місто, адже хотів кращого життя для себе та своєї майбутньої сім’ї.

В результаті, не дивлячись ні на що, йому таки це вдалося це зробити.

Коли ми оголосили своїм рідним та близьким про своє весілля, то його мати навіть примудрилася забрати у нього паспорт, щоб ми не змогли подати заяви в РАЦС. Для мене це дуже дивним було.

Як потім з’ясувалося, у них була заготовлена ​​своя, сільська, наречена, яка була згодна переїхати до нього в місто.

Звичайно, вона була згодна! Ще б пак! Але мова не про те.

Після такої витівки матері мого чоловіка я тісно спілкуватися зі своєю свекрухою не стала, наше спілкування було мінімальним.

У підсумку, ми з чоловіком одружені вже 20 років, у нас хороше сімейне життя, я вважаю і завжди вважала себе щасливою дружиною.

І за весь цей час я бачилася зі свекрами раз десять. І то, з великим небажанням і працею над собою.

І ось тепер, коли моя свекруха залишилася одна і вже не змогла сама господарювати в своїй сільській хаті та на городі, чоловік перевіз її додому до нас.

Я, звичайно, вже давно підозрювала, що вона будуватиме мені якісь підступи, але вона вже немолода, тому я подумала, що ми з нею вже якось поладнаємо.

Все почалося з того, що їй не сподобалося розташування меблів у вітальні нашого будинку, і вона вирішила, що має право все переставити на свій розсуд, бо вона повноправна господиня вдома в свого сина.

Як тільки я зрозуміла, що вона збирається зробити, я чітко і доступно пояснила їй, що в цьому будинку без мене і чоловіка нічого не буде змінюватися.

Свекруха тимчасово заспокоїлася, і на якийсь час перестала давати мені свої вказівки.

Наступною краплею було те, що вона висміяла те, як я готую їжу, і почала нав’язувати мені і чоловікові свій образ харчування, до якого вона звикла за багато років життя.

А враховуючи, що вона все життя прожила в селі і тамтешнє харчування ніяк не можна назвати корисним та якісним, то мені зовсім не хотілося перетворитися через рік в безмірну жінку, якою є моя свекруха.

І на цей раз мені довелося їй досить строго пояснювати, що не потрібно в нашому будинку переводити все на свій лад.

А враховуючи, що ця жінка не відрізняється особливою кмітливістю, то мені довелося розмовляти з нею на доступній їй мові, адже мати чоловіка ніколи не поважала і не поважає й досі мене.

В результаті вона все ж мене почула і перестала наводити свої порядку в вітальні і на кухні.

Чого ще від неї очікувати, я не знаю.

Останнім часом моя власна свекруха взялася за мого чоловіка, вона постійно скаржиться йому, що я її не поважаю її, мало приділяю їй уваги і взагалі не рахуюся з думкою її, хоча вона старша за віком людина!

Це вже зовсім мене засмучує!

Я ще можу зрозуміти, що вона вже жінка поважного віку і все сприймає близько до душі, але я добре до неї ставлюся, якби там не було, вона ще й і в моєму домі живе.

Єдине не хочу, щоб через неї ми з чоловіком сперечалися і жили так, як нам скаже свекруха.

Я хочу жити так, як подобається саме нам, їсти те, що любимо саме ми. Після нашої чергової розмови з чоловіком, я безпосередньо підійшла до свекрухи і в останній раз пояснила, що ніхто в цьому будинку не буде переналаштовуватися під її бажання і її смак, тому не потрібно щось намагатися міняти на свій лад.

Тільки в такому разі не буде ніяких проблем. Вона або зрозуміла, або зробила вигляд, що зрозуміла, але погодилася вести себе тихіше.

Можливо, я трохи негарно це все сказала, але як ще можна пояснити дорослій людині, що не потрібно лізти, куди не слід!

Не потрібно руйнувати нашу сім’ю, адже ми жили добре і спокійно.

Свекруха у нас живе ще не так давно, а вже псує наше сімейне життя.

Я не знаю, як далі бути з цією людиною.

Як мені далі жити з нею під одним дахом?

КІНЕЦЬ.