– Таке враження, що сваха моя на мене ображається, – якось сусідка Наталя поділилася.

– Вона мене з усіма святами вітає сама завжди, і подарунки хороші дарує, причому, недешеві, хочу примітити. І не тільки на день народження – на Новий рік, на 8 березня, загалом, ледь не завжди. А я, правду кажучи, не бачу сенсу у всіх цих святах, особливо зараз, в наші дні.

Ми їх і не святкуємо зараз і ніколи не святкували, в нас в сім’ї лише на день народження дарували подарунки і все. І подарунки купувати всім, це ж дорого дуже – це ж без копійки можна залишитися в наш час! Кому це потрібно взагалі в наші дні?

Наталка зі своєю свахою Валентиною познайомилися десь сім років тому, напередодні весілля сина.

Валентина дуже добре знає, що сваха її живе дуже скромно.

Моїй сусідці Наталі доводиться самій забезпечувати свою старшу дочку з дитиною, яку залишив, на жаль, чоловік практично відразу ж після народження їх сина.

Дочка її зараз працювати не може, сидить з дитиною вдома.

Живуть вони, виходить, втрьох на пенсію та підробіток Наталі, які вона вкладає в загальний сімейний бюджет.

А от Валентина з чоловіком живуть набагато краще, вони гарно забезпечені.

У них є дві «зайві» квартири, що дісталися багато років тому їм в спадок.

Квартири здаються в оренду та приносять дуже хороший дохід вже багато років.

Правда, весь прибуток від оренди тих квартир йде зараз на будівництво дачного будинку.

Це будівництво забирає у подружжя останнім часом гроші як пилосос, за словами самої Валентини.

Тому вони з чоловіком останнім часом теж трохи на всьому економлять – продукти та господарські товари купують лише десь по акціях, одяг та взуття доношують старе, речі бережуть, як тільки можна, загалом, гроші вони зараз бережуть.

– На свята син мій з невісткою приїхали, знову привезли мені з собою подарунки – від себе і ще й від свахи моєї! – зітхає Наталя.

— Моя сваха таке задумала – вона мені йогуртницю подарувала! Ну ось навіщо таке робити? Ні, я, звісно, рада цьому, і мені дуже приємно з цього. Ми з нею цього року якраз на новорічних святах говорили про ці йогуртниці всякі, вона розповідала, що хороша річ саме оця, я начебто надихнулася і загадала собі коли-небудь потім собі її купити.

Правду кажучи, найближчим часом ніякої йогуртниці Наталя не купила б собі точно, тим паче зараз – не до неї сусідці сьогодні це точно. Проте подарунок її зовсім не радує.

– Ну навіщо вони так витрачаються! – сумно каже Наталя.

– Тим більше в їх ситуації, коли зайвих грошей немає зовсім у них. Сто раз уже говорила свасі – нам нічого не потрібно, не даруйте про це!

І невістці я ж сто разів говорила, скажи мамі, щоб нічого не надумала купувати. Але сваха не може без сюрпризів, як завжди. На Новий рік нам теж прислала подарунки, як завжди. Ну ось що робити? Назад відсилати їх її? Ніби як теж незручно, скажуть, не підійшло, не сподобалося.

– У свекрухи моєї це коронний номер! – якось мені скаржилася невістка Наталі, коли ми з нею розговорилися.

– Вона всіх на свята чи якісь важливі дні завжди вітає есемесками, одними повідомленнями. Ніяких подарунків, ніколи в житті, нікому просто так не купить.

Їдемо від моїх мами й тата – веземо свекрусі сумки з подарунками. Їдемо від неї – тільки гарячі привіти передаємо моїм батькам. Гаразд синові своєму не дарує і мені, ми переживемо це якось, це не так важливо, щиро кажучи, якось обійдемося вже. А за маму мою мені дуже прикро.

– Ну свекруха ж економить на всьому, ти ж знаєш, як важко їй, у неї донька і онук без грошей сидять, вона практично їх забезпечує сама.

– А мої батьки що, не економлять? У них з грошима теж не дуже добре все. А свекруха не бідує зовсім, на хліб має, могла б щось елементарне для мами моєї купити, якусь чашечку, хоча б, чи дрібничку якусь, головне ж увага. Свекруха цілком могла купити моїм щось і привітати зі святами, ну хоч раз в житті!

Знає ж моя свекруха чудово, що мама все одно купить їй подарунок і передасть, бо вона поважає її. Кожного разу одне й те саме. Самій мені вже ніяково, але міняти нічого не хоче.

Наталі, звісно, іноді трохи незручно приймати ті дари і передачі від матері невістки, але подарунків вона жодного разу не вертала свасі. Та й свасі купувати нічого не збирається, вона знає, що грошей немає у неї.

Наталя вважає, що їй не має бути важливим те, що на неї хтось там ображається, для неї донька з онуком важливі, яких вона має забезпечити.

Але хто тут правий в ситуації цій?

Джерело